Директор

Швайка Людмила Анатоліївна

Анонс подій
Подій не заплановано
Електронне зверення
Пошук
Інформаційний колаж | Інклюзивна освіта
Інклюзивна освіта
 

/Files/images/5589.jpg

 

Нормативно-правове регулювання інклюзивної освіти

1. Конвенція ООН «Про права інвалідів»

2. Конституція України

3. Закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

4. Постанова КМУ «Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» від 15.08.2011 №872

5. Постанова КМУ від 05.10.2005 №1124 «Про затвердження Положення про Центр розвитку дитини»

6. Постанова КМУ від 12.03.2003 №305 «Про затвердження Положення про дошкільний навальний заклад» (із змінами)

7. Лист МОНмолодьспорт № 1/9-1 від 02.01.13 року «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання»

8. Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами від 08.08.13 № 1/9-539 МОН України

9. Інструктивно-методичний лист МОН України «Організація інклюзивного навчання у загальноосвівтніх навчальних закладах» від 18.05.2012 №1/9-384

10. Методичний лист МОН України «Психологічний і соціальний супровід дітей з особлвиими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання»

11. Лист МОН України від 12.10.2015 №1/9-487 «Щодо орагнізації діяльності інклюзивних групп у дошкільних навчальних закладах».

12. Наказ МОН України від 04.06.2013 №680 «Про організацію діяльності психолого-медико-педагогічних конкультацій»

13. Наказ Мон Украхїни від 23.07.2013 №1034 Про затвердження заходів щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року.

14. Наказ МОН України від 14.06.2013 №768 «Про затвердження плану заходів, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів».

15. Наказ МОН України від 06.02.2015 №104/52 «Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп в дошкільних навчальних закладах»

16. Наказ МОН України від 01.10.2010 №912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання»

Головні завдання інклюзивного навчання в ДНЗ (центр розвитку дитини) "Іскорка" (Методичні рекомендації для педагогічних працівників)

Інклюзивне(інтегроване) навчання в дошкільних навчальних закладах вимагає створення спеціальних умов з метою забезпечення виконання корекційно-розвивального та навчально-виховного процесів дітей з особливими потребами. Інклюзивне (інтегроване) навчання та виховання може бути запроваджено для наступних категорій дітей:

з вадами інтелектуального розвитку,

з затримкою психічного розвитку,

з тяжкими вадами мовлення,

з порушеннями зору,

з порушеннями слуху,

з порушеннями функцій опорно-рухового апарату,

з емоційно-вольовими порушеннями та аутичним спектром.

Головною метою інклюзивного (інтегрованого) навчання є реалізація права дітей з особливостями психофізичного розвитку на отримання освіти у відповідності з їх можливостями і здібностями за місцем проживання, їх соціальна адаптація та інтеграція в суспільство, підвищенні ролі сім'ї у вихованні і розвитку дитини.

Головні завдання інклюзивного (інтегрованого) навчаннята виховання дітей в ДНЗ:

1.Забезпечення обов'язкової дошкільної освіти дітей старшого дошкільного віку (ЗаконУкраїни"Продошкільнуосвіту"(2628-14); Відомості Верховної Ради України, 2001 р.,N49, ст. 259) та Закон України від 06.07.2010 № 2442-VI«Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу у відповідності з програмовими вимогами до навчання дошкільників з вадами психофізичного розвитку».

2.Розвиток потенційних можливостей дітей з особливостями психофізичного розвитку в спільній діяльності із здоровими однолітками.

3.Організація психолого-педагогічного супроводу дітей з особливостями в розвитку в дошкільних навчальних закладах.

4.Реалізація корекційно-розвивального навчання, направленого на виправлення або послаблення наявних у дітей фізичних та (або) психічних порушень, які заважають їх успішному навчанню і розвитку.

5.Створення адаптивно-освітнього простору, який задовольнить освітні потреби дитини з особливостями психофізичного розвитку.

6.Формування життєво важливого досвіду і цілеспрямованого розвитку когнітивних, мовленнєвих, моторних, соціальних функцій у дітей, які дозволять знизити залежність дитини від сторонньої допомоги та підвищити соціальну адаптацію.

7.Формування у суспільстві позитивного ставлення до дітей з особливостями психофізичного розвитку, створення психологічно комфортного середовища в освітній установі.

8.Попередження виникнення та подолання (за наявністю) вторинних, третинних порушень фізичного та (або) психічного розвитку у дітей з особливими потребами.

9.Надання консультативної допомоги сім'ям, які виховують дітей з особливостями психофізичного розвитку, залучення законних представників до процесу навчання та виховання дитини, формування у них адекватного відношення до особливостей її розвитку, напрацювання оптимальних варіантів сімейного виховання.

Організація освітнього процесу в умовах інклюзивного (інтегрованого) навчання і виховання обумовлює створення в дошкільних навчальних закладах наступнихспеціальних умов:

Створення корекційно-розвивального, предметно-просторового та соціального середовища з метою стимулювання емоційного, сенсорного, моторного і когнітивного розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку у відповідності до їх потреб.

Створення оптимального навчального середовища, відповідно до можливостей дітей з особливостями психофізичного розвитку, що досягається забезпеченням дошкільних навчальних закладів відповідними навчально-розвивальними виданнями, іграшками, іграми, комп'ютерною технікою, аудіо-відео апаратурою, індивідуальними засобами навчання, необхідними дидактичними засобами.

Організація соціальної взаємодії між здоровими дітьми та дітьми з особливостями психофізичного розвитку, направленої на гармонізацію дитячих взаємовідносин.

Надання корекційно-педагогічної допомоги дітям з особливостями психофізичного розвитку, направленої на виправлення або подолання фізичних та (або) психічних порушень.

Створення безбар'єрного середовища для навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

Учасниками освітнього процесу є педагогічні працівники(вчителі-дефектологи, вихователі, практичні психологи, музичні керівники, інструктори з фізкультури, реабілітологи), помічники вихователя та інші працівники дошкільного навчального закладу, діти та їх законні представники.

В основі співпраці учасників навчального процесу покладено принципи демократизації і гуманізації навчання та виховання. Педагогічні працівники дошкільного навчального закладу повинні мати відповідну професійно-педагогічну підготовку. Діяльність помічників вихователів та інших співробітників закладу має бути спрямовано на надання допомоги в організації корекційно-розвивального та навчально-виховного процесів.

В рамках виконання функціональних обов'язківвихователь групи, де є дітизособливими потребами (1-2):

організовує навчально-виховний процес з урахуванням особливостей розвитку дітей з порушенням психофізичного розвитку;

погоджує навчальну діяльність по відношенню до дітей з особливостями психофізичного розвитку з практичним психологом;

дотримується професійної етики, не розповсюджує відомості, отримані під час діагностичної, консультативної роботи;

створює атмосферу емоційного комфорту в групі з метою збереження фізичного, психічного здоров'я дітей тощо.

В рамках виконання функціональних обов'язківпрактичний психолог:

виконує психологічне обстеження дітей з особливостями психофізичного розвитку з метою виявлення їх соціального, когнітивного та психічного розвитку;

попереджує виникнення дезадаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку;

проводить роботу з гармонізації міжособистісних відносин дітей з особливостями психофізичного розвитку та їх звичайними однолітками;

розробляє конкретні рекомендації педагогічним працівникам, законним представникам щодо надання допомоги з питань розвитку, навчання та виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку;

проводить розвивальні заняття з дітьми з особливостями психофізичного розвитку, і, за необхідністю, з дітьми всієї групи;

проводить роботу по формуванню навичок соціальної взаємодії тощо.

Поради й рекомендації вихователю,у групі якого навчається дитина з особливими потребами:

1.Навчитися толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на це дитині.

2.Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною.

3.Сприяти створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості.

4.Надавати індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлювати дітей з особливими потребами від основної групи дітей.

5.Намагатися наблизити навчальні завдання до потреб і можливостей такої дитини.

6.Співпрацювати з іншими педагогами (логопедом, психологом, лікарями) та батьками в одній команді.

Впровадження інклюзивної форми навчання та виховання в дошкільних навчальних закладах - це крок назустріч дитині, це нові підходи до навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку. Слід наголосити, що не дитина повинна підлаштовуватися під загальну систему навчання і виховання, а саму систему повинно бути спрямовано з урахуванням потреб кожної окремої дитини. Саме при такому підході в навчально-виховному процесі переваги отримують всі, а не тільки окремі групи.


 

ІПЛАН РОБОТИ

з організації інклюзивного навчання

«Всім дітям рівний доступ до якісної дошкільної освіти»

(витяг з річного плану роботи на 2017/2018 н.р.) 

Зміст роботи

Термін проведення

Відповідальний

Доповнення, корекція

1.

Опрацювання нормативно-правових документів:

Закону "Про внесення змін до Закону України "Про освіту" щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг"  (від 23 травня 2017 року № 2053-VIII)

 

- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр» від 12.07.2015 №545;Закону України від 05.06.2014 №1324-VII «Про внесення змін до деяких законів України «Про освіту щодо організації інклюзивного навчання»;

 

 

Постанови КМУ від 29.07.2015 №531 «Про внесення змін до постанов КМУ від 14.04.1997 №346»;

Наказу МОН України від 06.02.2015 №104/52 «Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних угруп у дошкільних навчальних закладах»

 

протягом року

Завідувач

Л А. Швайка

 

2.

Створити банк даних закладу про дітей з особливими освітніми потребами та дітей-інвалідів.

 

вересень

Тарасова О.С.

 

3.

Залучитись до реалізації обласного проекту «Розвиток інклюзивної освіти в Харківській області», Всеукраїнської програми   «Арсенал ідей – України»

Протягом року

Педагоги

 

4.

Організація роботи батьківського порадника: «Психологічна  допомога батькам дітей з особливими освітніми потребами».

протягом року

Практичний психолог Молодушкіна І.В.

 

5.

Методичний топ-лист «Взаємодія з батьками у системі інклюзивної освіти»

Психологічний практикум з проблеми «Діти з особливими освітніми потребами: правила взаємодії з ними»

листопад

Тарасова О.С.

 

 

Молодушкіна І.В.

 

6.

Корекційно-розвивальні заняття для дітей з особливими освітніми потребами:основні завдання та напрямки роботи (Методичний порадник)

грудень

Тарасова О.С.

 

7.

Семінар-практикум для педагогів інклюзивних груп «Кожна дитина особлива. Всі діти – рівні»

 

січень

Швайка Л.А.

Молодушкіна І.В.

 

8.

Проблемна бесіда «Організація індивідуальної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами»

січень

Практичний психолог Молодушкіна І.В.

 

9.

Методичний аукціон «Знай! Вивчай! Впроваджуй!»

березень

Герасименко М.А.

 

 

10.

Практична година «Музична скринька» (психологічна реабілітація дітей засобами музикотерапії).

квітень

Гелунова А.М., Молодушкіна І.В.

 

11.

Бюро педагогічних знахідок «Поділись надбаннями» (підведення підсумків роботи за рік).

травень

Тарасова О.С., вихователі

 

12.

Співпраця з методичним центром відділу освіти з питань впровадження інклюзивних цінностей в освітній процес

Протягом року

Члени ППК

 

13.

Висвітлення проблеми інклюзивної освіти на сайті ДНЗ

Протягом року

Тарасова О.С.

 

14.

Оформлення інформаційного дайджеству «Індекс інклюзії»

березень

Молодушкіна І.В., Швайка Л.А.

Фоменко А.П.

 

 


 

 

Інформаційний дайджест

«Індекс інклюзії»

 

 

Нормативно – правова база з питання інклюзивної освіти

 

1.   Конвенція ООН про права дитини

2.   Конвенція про права осіб з інвалідністю

3.   Конституція України

4.   Закони України «Про освіту», «Про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг» від 23.06.2017 № 2053-VIII, «Про дошкільну освіту» (із змінами), «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

5.   Концепція розвитку інклюзивної освіти (наказ Міністерства освіти і науки від 1.10.2010р. № 912).

6.   Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017р. № 545 «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр»

7.   Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2017р. № 526-р «Про Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки та план заходів з реалізації її І етапу»

8.   Положення про дошкільний навчальний заклад затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від  12 березня 2003р. № 305, із змінами)

9.   Порядок комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу (затверджено спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров'я України від 27.03.2006 № 240/165)

10.            Нормативи наповнюваності груп дошкільних  навчальних закладів (ясел-садків)    компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 № 128), із змінами

11.             Постанова КМУ від 29 липня 2015 року  № 530 «Про внесення змін до Положення про дошкільний навчальний заклад»

12.            «Про затвердження Порядку  комплектування інклюзивних груп  у дошкільних навчальних закладах» Наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 06 лютого 2015 року № 104/52.

13.            «Щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах» Лист Міністерства освіти і науки України від 12 жовтня 2015 року № 1/9 – 487.

14.            Постанова КМУ від 05.10.2005 №1124 «Про затвердження Положення про Центр розвитку дитини»

15.            Постанова КМУ від 1 серпня 2012 року № 706 «Про затвердження Державної цільової програми «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року».

16.            Лист МОНмолодьспорт № 1/9-1 від 02.01.13 року «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання»

17.            Інструктивно-методичний лист від 8.8.2013 № 1/9-539 «Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами».

18.            Лист Міністерства освіти і науки України від 13.08.2014 № 0/9-414 «Про забезпечення безперешкодного доступу до навчальних закладів».

19.            Методичний лист від 26.7.12 № 1/9-529 «Психологічний і соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання».

20.            Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами від   08.08.13  №  1/9-539   МОН України

21.            Наказ МОН України від 14.06.2013 №768 «Про затвердження плану заходів,  щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами,  у тому числі дітей-інвалідів».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Система роботи з дітьми з особливими освітніми в умовах ДНЗ (ЦРД) «Іскорка»

 

Система корекційно – розвивальної роботи в ДНЗ (ЦРД) «Іскорка» з дітьми з особливими освітніми потребами звичайно ж носить комплексний характер. Він передбачає єдність впливів на інтелектуальну, вольову, емоційну та діяльнісну сферу особистості, що спрямовані на формування не лише знань і умінь, а й мотивів і потреб, стосунків, ідеалів, переконань особистості. Необхідність комплексного планування цих завдань обумовлюється головною метою  закладу - підготовкою всебічно і гармонійно розвинутої особистості.

Комплексний підхід в роботі закладу зумовлює відбір певних організаційних форм і методів навчання в їх єдності на основі врахування індивідуальних особливостей окремих дітей та типологічних особливостей їх груп. Знання сильних і слабких сторін розвитку дітей дозволяє вихователям здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до них.

Для здійснення корекційно-розвивального супроводу в нашому закладі   була   створена  команда  фахівців,   до  якої   ввійшли   медичні   та педагогічні працівники, а також: батьки дітей. Комплексний вплив відбувається за такими напрямками:

1. Медичний (лікувально-відновлювальна робота).

2.    Логопедичний, головна мета якого - розвиток усного та закладання основ майбутнього писемного мовлення дітей, підготовка руки до письма.

3.    Спеціальні види лікувальної фізкультури.

4.    Педагогічний вплив, спрямований на подолання вторинних відхилень розвитку.

5.    Психологічний супровід.

Для   успішної   реалізації   розробленої   моделі   в   закладі   було   створене спеціальне середовище для проведення відповідних медичних і психолого-педагогічних заходів з дітьми. Для цього в закладі є :

•     фізіотерапевтичний кабінет, сольова кімната, кабінет фітотерапії для профілактики і лікування соматичних захворювань, кабінет кольоротерапії, сенсорна кімната;

•     окремі кабінети для фахівців закладу;

•     спеціально обладнані в групах корекційні куточки;

•     спортивний та музичний зали, ізостудія тощо.

Насамперед, зусилля команди спрямовуються на формування гармонійної особистості дитини. Цьому сприяє особливе середовище, в якому надається комплексна допомога, здійснюється постійна мотиваційна настанова учасників корекційно-розвивального та виховного процесу.

Для роботи в команді з батьками проводитися попередня підготовка, яка дозволяє долучити їх до спільної діяльності. Завдання спільної діяльності дошкільного закладу та сім'ї полягають у:

•     вивченні можливостей батьків кожної дитини із психофізичними порушеннями щодо виховання дитини;

•     активізації діяльності батьків з підготовки дітей до навчання в школі в умовах сім'ї;

•     озброєнні батьків знаннями та вміннями щодо проведення корекційно-розвивальної роботи в умовах сім'ї;

•     навчанні батьків способів взаємодії та спілкування зі своєю дитиною;

• наданні індивідуальної допомоги батькам у процесі корекційно-розвивальної роботи;

•      формуванні у батьків адекватного ставлення до захворювання своєї дитини, її лікування та виховання.

У системі комплексної корекційно-реабілітаційної роботи закладу робота з батьками проводиться як фронтально, так і індивідуально. Застосовують такі організаційні форми:

-      лекційно-просвітницька;

-      консультативно-рекомендаційна;

-      проведення круглих столів, конференцій, батьківських зборів, дитячих свят, днів відкритих дверей тощо.

 

 

Адаптація дітей з особливими освітніми потребами

 

Хто такі діти з особливими освітніми потребами? Це малюки з синдромом Дауна, ДЦП, аутизмом, затримкою розвитку, з порушенням слуху, глухі, сліпі діти чи діти з інвалідністю з будь-якої причини.

Як правило, особливі діти з раннього віку спілкуються, товаришують і навчаються серед таких же дітей, як і вони, тобто з дітьми, які мають подібні проблеми зі здоров’ям. Таке рішення батьків зумовлене бажанням огородити дитину від можливих насмішок, неприйняття чи принизливого ставлення з боку звичайних однолітків. Але ж таке рішення  стає  основною перешкодою для адаптації і соціалізації дитини.

Потрапляючи вперше у «вороже» середовище сучасного суспільства, без сформованих ще в дитинстві механізмів адаптації в соціумі, не маючи можливості знайти своє місце під сонцем на рівних з іншими «нормальними» людьми, вже в дорослому стані людина отримує набагато більшу травму і відчужується  ще більше, замикається чи в собі, чи в колі товаришів по нещастю. Жаліючи себе, людина йде на поводу у жорстокого суспільства, звикаючись з ярликами «хворий», «нещасний», «обділений», і залишає будь – які спроби реалізувати себе повністю.

Звичайно ж, не все так погано, і бувають випадки, коли особлива людина реалізує себе, досягає значних результатів в той чи іншій сфері і залишає своїх «нормальних» колег далеко позаду. Однак, на жаль, такі випадки скоріше виключення, ніж правило.

В країнах Європи і Америки ще в 1970-ті роки почала створюватися правова база для розширення можливостей інвалідів. Послідовно впроваджувались такі напрями в цій сфері, як розширення доступу до освіти, інтеграція і, нарешті, інклюзія. Тільки інклюзивна освіта цілком виключає будь-яку ізоляцію особливих дітей від загального колективу і, навпаки, передбачає адаптацію приміщень і навчальних матеріалів під потреби особливих дітлахів.

Ефективність такого методу навчання підтверджена  багатьма соціальними дослідженнями, проведеними в 1980 – 1990-ті роки в країнах Західної Європи та Америки. Проходячи соціалізацію в дитячому віці, навчаючись адаптуватись і отримувати знання серед однолітків, особлива дитина стає врешті решт активним і цінним членом суспільства, приносячи своїй країні і людству користь у вигляді результатів своєї праці. Реалізуючи всі свої потреби, така людина відчуває себе абсолютно повноцінною і щасливою, сприймаючи свою фізичну ваду як незначний факт.

Всі частіше ми дізнаємося про видатних спортсменів, вчених, діячі мистецтва, які є людьми з особливими потребами. Всі вони є яскравими прикладами інклюзивного навчання на Заході.  В нашій країні, на жаль, такі випадки, поодинокі.

Однією з загроз адаптації дітей з особливими потребами є насмішки однолітків. Але ж хто з нас не переживав їх в дитинстві? Такі ситуації переживаються болісно як звичайними, так і особливими дітьми. Але є головне, що наші діти говорять саме те, що вкладається  в їх голови батьками. Насмішки, ігнорування, відстороненість йдуть в першу чергу від дорослих, а діти сприймають таку поведінку як допустиму.

Дитині молодшої групи дитячого садка і в голову не прийде сміятися над малюком, який відрізняється від нього самого. Він приймає його таким, який він є, починає бачити людей різними, але однаково рівними йому. Коли дитина дорослішає, вона розуміє, що є похилі люди, яким треба вступити місце в транспорті, допомогти перейти дорогу тощо. Так і з особливими людьми: він знає, що людині на колясці потрібно притримати двері чи подати руку, але робить це не від жалості, а зовсім природно, просто і гармонійно співіснуючі  з будь – якими, самими різними людьми в соціумі.

Інклюзивна освіта однаково корисна, точніше просто необхідна для розвитку як особливих, так і звичайних дітей. Чим менше вік дитини, яка потрапляє в дитячий колектив, тим раніше в неї сформуються механізми адаптації в суспільстві.

Здорове сучасне суспільство – це вже не первісна зграя, де головним критерієм виживання було фізичне здоров'я окремої особи, її сила, витривалість, швидкість, а багатогранний колектив самих різних особистостей, в якому цінність кожного – це рівень його розвитку і повнота реалізації вроджених психологічних якостей. Наше майбутнє залежить  від рівня розвитку колективного психологічного, внесок в яке вносить кожна особистість без виключення.

Суспільство зобов’язане дати можливість кожній дитині, незалежно від її потреб та інших обставин, повністю реалізувати свій потенціал, приносити користь суспільству і стати повноцінним його членом.

Зміна ставлення суспільства до осіб із психофізичними порушеннями впливає на політику кожної держави, зокрема на її нормативно-правову базу. Нормативні акти регулюють правове забезпечення корекційно-реабілітаційної допомоги дітям з психофізичними порушеннями. Аналіз нормативної бази та надбаний досвід показує, що робота з дітьми з особливими освітніми потребами обов’язково повинна носити комплексний характер. Необхідність комплексного підходу обумовлюється головною метою дошкільного закладу - підготовкою всебічно і гармонійно розвинутої особистості.

Комплексний підхід в умовах дошкільного закладу зумовлює відбір певних організаційних форм і методів навчання в їх єдності на основі врахування індивідуальних особливостей окремих дітей та типологічних особливостей їх груп. Знання сильних і слабких сторін розвитку дітей дозволяє вихователю здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до них.

Всі працівники та адміністрація закладу, всі, хто працює з дитиною з особливими освітніми потребами, мають допомагати один одному, обмінюватися знаннями, намагатися максимально використовувати місцеві ресурси для досягнення головної мети – реалізації дитиною її потенційних можливостей.

Невід’ємною частиною системи роботи з дітьми з особливими освітніми потребами є  батьки, яких можна вважати першими і головними вчителями для дитини. Тому необхідно враховувати і турботи сімей. Родини дітей із вадами відповідальні, звичайно, за своїх дітей протягом усього їхнього життя. А одне з найважливіших завдань педагогів - допомогти батькам повірити у себе, у свої сили, щоб вони могли подолати усі проблеми. До кожної родини застосовується індивідуальний підхід. Під час розмов із батьками можна дізнатися багато нового про дітей. Запорукою ефективних стосунків є повага, не критичне ставлення, співчуття.

Особливі вимоги ставляться і до вихователів. Вони розуміють, що тактовність - найважливіша умова в роботі. Педагоги розвивають у дітей критичне мислення, підштовхують до прийняття самостійних рішень і активного навчання, сприяють дружбі та співпраці між дітьми, використовують творчі й оригінальна методи заохочення до мислення та навчання, сприяють широкому використанню набутих умінь. Діти повинні мати змогу використовувати свої знання та вміння у різних обставинах (ігрові форми роботи, проблемні ситуації, ситуації вибору). Вчать дітей з вадами ефективно діяти у стандартних ситуаціях у школі та поза нею. буває таке, що учні не хочуть гратися з однолітками, можуть боятися, діють дуже повільно чи сором'язливо. У них спостерігається дефіцит соціальних умінь контактувати з товаришами. А тому вчителі пропонують для цих дітей безпечне місце, звідки вони могли б спостерігати за діяльністю інших, сприяють залучення дітей до груп або просто щоб виконували завдання удвох. Використовують позитивне підкріплення: усмішку, кивок голови чи плескання по спині, похвалу за правильні дії, не примушують до колективної роботи, приділяють індивідуальну увагу, щоб у них з'явилося почуття довіри, необхідне для колективної роботи, звертають увагу на зусилля а не результат, обмежують рівень шуму у класі, відокремлюють гіперактивних дітей. Для інших учнів класу дають чіткі вказівки: учні мають чітко розуміти, чого від них хочуть у класі вивішений розпорядок дня, на агресивну поведінку вчителі реагують миттєво і організовують паузи щоб заспокоїти дітей. Учні класу в яких є діти з вадами уже навчились контролювати свої дії.

 

Інклюзивне навчання. Рекомендації для педагогів

 

Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно-орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей. Інклюзивне навчання базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання.

 

Рекомендації для педагогів:

1. Підготувати дітей групи до того, що поряд із ними навчатиметься дитина з особливими потребами:

• Створити в групі демократичне середовище, налагоджувати між дітьми дружні стосунки, щоб діти з особливими потребами почувалися себе членами колективу;

• Привчати здорових дітей допомагати (в разі потреби) опікувати однолітків з особливими потребами;

• Присікти зневажливе ставлення до дітей з обмеженими можливостями.

2. Перед прийомом до групи дитини з особливими потребами детально ознайомитися з її даними. З цією метою поспілкуватися з батьками дитини; вивчити медичні довідки; усвідомити, в чому полягає першопричина (пологова чи післяпологова травма, хвороба в ранній період, вплив медикаментів тощо)

3. Вивчити спеціальну медичну та педагогічну (дефектологічну) літературу з метою з’ясування впливу ушкоджень (пологові травми, хвороби, психічні захворювання тощо) на процеси навчання та розвитку. Детально вивчити особливості розвитку психічних процесів дитини з особливими потребами.

4. Ознайомитися з сучасними педагогічними підходами і методиками, які застосовуються у спеціальних закладах під час навчання дітей з особливими потребами. Необхідно в закладі мати навчальні програми ( відповідного віку).

5. На кожну дитину з обмеженими можливостями необхідно скласти індивідуальний навчальний план (враховуючи складність дефекту).

6. Знаючи специфічні особливості дітей з особливими потребами, коригувати їх у процесі навчання; враховувати під час навчання; враховувати під час планування діяльності.

Згідно з ЮНЕСКО інклюзивне навчання – це «процес звернення і відповіді на різноманітні потреби учнів через забезпечення їхньої участі в навчанні, культурних заходах і житті громади та зменшення виключення в освіті та навчальному процесі».  Метою інклюзивного навчання є покращання навчального середовища,  в якому педагог і діти відкриті до різноманіття, де гарантується забезпечення потреб дітей і повага до їх здібностей та можливостей бути успішними.

 

Звичайно ж, універсального рецепта, як працювати з дітьми з особливими потребами, не існує. Кожен день - це нові, часто неочікувані завдання перед педагогами, саме тому маємо бути терплячими та винахідливими. Діти з серйозними відхиленнями у розвитку, часто просто не мають досвіду спілкування з людьми, які не належать до членів їхніх родин. Вони не вміють товаришувати, співпереживати, допомагати та співпрацювати з іншими, їм важко поділитися своїми емоціями та побажаннями. Виходячи з цього, перше і найголовніше завдання, яке стоїть перед педагогами, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами - це спочатку соціалізувати, а потім уже чогось навчати своїх вихованців.

 Для роботи з дітьми, що мають особливі освітні потреби, потрібно здійснити діагностику можливостей та потреб дитини, дати їх кваліфіковану оцінку та розробити на цій основі індивідуальні навчальні програми, відмовитися від колективних методів.

Перед тим, як педагогам починати працювати з такою категорією дітей, необхідно  усвідомлювати послідовність організації своєї роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

1. Детально ознайомтеся з діагнозом дитини, особливостями її фізичного та психічного розвитку. Знаючи можливості дитини, ви зможете використовувати ширший арсенал форм та методів виховання і розвитку, не зациклюючись лише на кількох основних.

2. Налагодьте співробітництво з батьками дитини. Батьки дитини з особливими освітніми потребами - це ваші союзники, а не конкуренти в навчально-виховному процесі. Вони для вас - це перше і найважливіше джерело інформації про дитину, її звички, захоплення, особливості характеру. Жодна педагогічна чи психологічна література не дасть вам такої дієвої та своєчасної поради в конкретній життєвій ситуації, як батьки. Дуже часто батьки, не маючи спеціальної педагогічної освіти, але добре знаючи особливості своєї дитини, підкажуть вам ефективні шляхи вирішення певної проблеми.

3. Дитина з особливими освітніми потребами потребує особливої уваги від вихователя, але вона не має стати центром уваги в групі. Не потрібно загострювати увагу на неспроможності дитини виконати те чи інше завдання, занадто допомагаючи їй у цьому або ж навпаки, відмінити її. Ви можете диференціювати навчальні завдання відповідно до можливостей групи, включивши її в одну з (слабших) груп. Крім того, слід пам'ятати, що, як правило, у таких дітей формування особистості відбувається по-своєму, не так, як у інших однолітків, а значна увага може спричинити лише піднесення їхнього "Я". Діти-інваліди не повинні бачити від вас ні жалощів, ні поблажок, особливо щодо навчальної діяльності, а мають усвідомлювати, що вони такі ж члени дитячого колективу, як і решта дітей групи.

4. Інші діти групи не повинні відчувати дискомфорт від того, що поруч із ними знаходиться дитина з особливими потребами. Вихователю потрібно побудувати свою роботу таким чином, щоб усі діти групи були товаришами, а не няньками один для одного. Коли методично правильно продумана робота, здорові діти самі прагнуть допомогти своїм одногрупникам  у звичайних життєвих ситуаціях, таких як, наприклад, подати руку чи поділитися іграшкою тощо.

5. Навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами має здійснюватися не лише вихователем групи. В ідеалі з такою дитиною має працювати мультидисциплінарна команда, до якої входять, крім вихователя, асистент вихователя, психолог, соціальний педагог, логопед, інструктор по фізкультурі, музичний керівник, лікар-реабілітолог, дефектолог. Якщо ж заклад не має змоги розширити штати, то велику частку усіх цих обов'язків виконує сам вихователь.

6. Чітко розплануйте свою діяльність. Щоб досягти гарних результатів, необхідно чітко визначити мету роботи з дитиною, яка має особливі освітні потреби. У цьому вам, перш за все, допоможе індивідуалізований навчальний план, складений за програмою, рекомендованою медико-психолого-педагогічною комісією саме для вашого вихованця. Індивідуалізований навчальний план складається фахівцями мультидисциплінарної команди. У ньому мають бути зазначені загальні відомості про дитину, її батьків чи опікунів, поточний рівень розвитку дитини, пристосування та модифікації групового довкілля, довгострокова (річна) мета, короткострокові завдання, а також дата і прогрес у розвитку вашого вихованця відповідно до поставлених завдань. Чималу роль у відстежуванні змін у розвитку такої дитини відіграє портфоліо дитини. Воно може бути оформлено у будь-якому вигляді, але, як показав досвід, найзручніша форма - це папка. У папку-портфоліо ви можете вкласти: соціальний паспорт сім'ї, в якій виховується дитина, результати обстежень психолога, фотографії, аудіо та відеозаписи, дитячі малюнки, аплікації, і, безумовно, робочі зошити дитини. Така папка буде для вас незамінним джерелом інформації та показником позитивних зрушень у розвитку вашого вихованця.

7. Заздалегідь обговоріть систему оцінювання навчальних досягнень дитини з особливими освітніми потребами. Оцінювання здійснюється за критеріями навчальних досягнень дітей у системі дошкільної освіти та обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою. Але система оцінювання навчальних досягнень таких дітей може бути стимулюючою. Тобто вихователь може поставити дещо завищену оцінку, мотивуючи її тим, що для виконання певного завдання дитині з особливими потребами необхідно докласти значно більших, а деколи і титанічних, зусиль порівняно зі здоровими однолітками.

8. Діти з особливими освітніми потребами мають бути активними учасниками гурткової роботи, яка проводиться з урахуванням психофізичних можливостей дитини і спрямована на всебічний розвиток особистості, формування позитивного соціально-психологічного статусу. Залучайте їх до гурткової роботи відповідно до можливостей, інтересів, нахилів, здібностей, з урахуванням їхніх побажань, віку, психофізичних особливостей та стану здоров'я. Дуже часто дитина, яка не може достатньо виявити себе у навчальній діяльності, надолужує втрачене у гурткових та інших формах роботи. Так, наприклад, практиці відомі  випадки, коли діти з церебральним паралічем чудово співали на дитячих ранках, а дитина з синдромом Дауна відвідувала заняття з хореографії.

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.        Варава, В. Інклюзивна освіта: готовність номер один? / В. Варава // Завуч (Шкільний світ). - 2010. - №15. - С. 3-4.

2.        Виховуємо дитину разом: [добірка статей] // Психологічна газета. - 2006.- №23. - С. 1-32.

3.        Колупаєва, А.  Інклюзивна освіта як модель соціального устрою / А. Колупаєва // Дефектологія. - 2009. - №4. - С. 3-4.

4.        Концепція розвитку інклюзивної освіти. http://osvita.uа/legislation/Ser_osv/9189

5.         Мартинюк В. Про лікування та адаптацію дітей із органічним ураженням нервової системи. http://medsvit.оrg/аrtieles/1/168/volodimir-martinyuk-рrо-I-kuvаnnyа-tа-аdaptats-уu-d-ley-z-оrgan-сhnіm-urаzhеnnуаm-nегvоvо-sіstеmі/

6.        Татаринцев О. Методичні рекомендації щодо організації та змісту інклюзивного навчання дітей із особливими освітніми потребами. httр://wwwsvitаjagotin.соm.uа/іndeх.рhр?орtіоn=соm_соntеnt&view=саtеgоrу&lауоut=blоgd=24&Itеmіd=7I

 

Переглядів: 428
Дата публікації: 11:58 07.12.2016