Директор

Швайка Людмила Анатоліївна

Електронне зверення
Пошук
Інформаційний колаж | План роботи консалтингового центру «Дошколярик»
План роботи консалтингового центру «Дошколярик»

ШАНОВНІ БАТЬКИ!
     Якщо ваша дитина не має змоги відвідувати дошкільний навчальний заклад, а ви бажаєте дізнатись, як правильно дбати про її здоров'я, розумовий та фізичний розвиток - зверніться, будь ласка, за консультацією та рекомендаціями у дошкільний навчальний заклад (центр розвитку дитини) «Іскорка».
     На Вас чекають  кожного вівторока  з 13.00 - 15.00.

Ви отримаєте кваліфіковану допомогу досвідчених фахівців:

Вихователь – методист

Проведе консультування з педагогічних проблем виховання дітей у сім'ї;

Надасть  рекомендації для  батьків щодо організації занять з дитиною вдома;

Забезпечить необхідним довідковим матеріалом по тематиці заявленої проблеми.

Практичний психолог

Проконсультує з питань адаптації до умов дошкільного закладу, організує ряд занять з дітьми для легшого переходу до суспільного виховання.

За запитом (батьків)  проведе індивідуальну психологічну діагностику, обстеження дитини з метою визначення динаміки його психічного розвитку, рівня готовності до шкільного навчання та навчальної діяльності.

Вчитель-логопед

Проведе поглиблене логопедичне обстеження дитини для визначення рівня його мовного розвитку;

Надасть консультативну допомогу (батькам) з метою профілактики мовних порушень;

Навчить застосовувати спеціалізовані прийоми щодо виправлення порушень звуковимови.

Вихователь

Надасть допомогу Вашій дитині у підготовці до шкільного навчання.

 

Мета діяльності: надання  представникам батьківської громадськості індивідуальної та групової соціальної підтримки по  забезпеченню дітям рівних  стартових  можливостей  щодо отримання якісної дошкільної освіти  напередодні вступу до школи (фізичної та психологічної готовності  дитини  до  навчання  в  школі); надати психолого-педагогічну допомогу батькам з питань розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку, що виховуються в умовах сім’ї; забезпечити  конституційні  права  дітей  на  здобуття  дошкільної освіти.

п/п

                      Зміст    заходів

Термін

Відповідальні

I. ОРГАНІЗАЦІЙНО- ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА

 

1.

Забезпечити наявність нормативної бази з питань дошкільної освіти (накази, листи МОН, обласного та міського управління освіти) , підготовка наказу по ДНЗ  та Положення з организації роботи Консультативного пункту

Вересень

Завідувач Швайка Л.А.

 

2.

Оформити данні про охоплення дітей дошкільною освітою відповідно до території обслуговування мікрорайону

до 08.09.2017

Вихователь-методист

Тарасова О.С

3.

Розробити перспективну мережу груп ДНЗ до 2019 р. у відповідності до потреб населення та результатів проведеного обліку дітей від народження до 6 (7) років

До 05.09.2017

Швайка Л.А.

 

4.

Підготовка діагностичного інструментарію (анкети,  тести експресс – діагностики)

 Здійснення відповідного  обстеження дітей, що виховуються у сім ях, різними спеціалістами за бажанням батьків

Вересень

Вихователь-методист

Тарасова О.С., практичний психолог Молодушкіна І.В.

6.

Забезпечити наявність матеріалів по організації обліку дітей від 0 до 6 років:

-         Наказ відділу освіти, наказ по ДНЗ;

-         Затверджені списки дітей;

-         Персоніфікований банк дітей за роками народження;

-         План консультативно-просвітницьких заходів консалтингового центру «Дошколярик» для батьків (або осіб, що їх замінюють), діти яких виховуються в умовах сім’ї.

до 01.10.2017

Тарасова О.С.

7.

 Забезпечити наявність матеріалів контролю за щоденним відвідуванням дітей в ДНЗ

 

на протязі року

Вихователь-методист

8.

Самоаналіз організації роботи по охопленню дошкільною освітою. 

Липень 2017

Завідувач

 

 

II. МЕТОДИЧНА   РОБОТА

 

1.

Підготовка методичних рекомендацій та порад для батьків  з питань розвитку, корекції, навчання та виховання дітей дошкільного віку, що виховуються в умовах сім ї.

З вересеня по квітень

 

Вихователь-методист

 

2.

Створення  інформаційно-методичного банку з проблеми организації роботи з сім ями дітей , що не відвудують ДНЗ.

 

Жовтень

 

 

 

Вихователь-методист

 

4.

Проведення консультацій, тренінгів для педагогів з метою вдосконалення знань щодо особливостей роботи з дітьми, що не відвідують дошкільний навчальний заклад хз різних причин:

ü                  «Форми  психолого-педагогічної допомоги щодо розвитку  дітей»;

ü                  «Головні завдання співпраці дошкільного закладу і сім`ї»;

ü                  Тренінг: «Від дошкільника до школяра»;

 

 

 

 

 

Вересень

 

Листопад

 

Грудень

 

 

 

 

 

Практичний психолог

Вихователь-методист

Практичний психолог

5.

Круглий  стіл: «Дошкільну освіту всім дітям»:

вивчення соціально-психологічних та педагогічних умов виховання дітей у сім’ях;

 створення банку даних про дітей та  їх батьків;

виявлення замовлень  батьків на консультативну допомогу;

виявлення та облік дітей, які виховуються в умовах сім’ї,  складання  та узгодження списків.

 

Вересень 2017

 

 

Вихователь-методист

 

 

III. РОБОТА  З  БАТЬКАМИ

 

1.

Опитування батьків та анкетування з питань:

-організації життєдіяльності дітей в умовах сім ї

- які форми  психолого-педагогічної допомоги потребують у питаннях розвитку  та виховання дітей 

Вересень

До 10.10.2017

 

Вихователі

 

2.

Запрошення на Дні відкритих дверей у вікових групах: презентація розвивального середовища дидактичні посібники, умови для фізичного та пізнавального розвитку

1 раз у квартал

Вихователі

 

3.

Ознайомлення батьків з нормативно-правовими документами, які регламентують обов’язковість дошкільної освіти

 

Спеціалісти- консультанти

4.

Консалтингові послуги:

- Діагностування логопедом  дітей та рекомендації батькам з питань корекції мовного розвитку дітей

- Діагностування (експресс- тестування) дітей для виявлення  рівня   психо-емоційного розвитку  та поради з  психокорекція дітей психологом

-  Консультаці:

«Загальні особливості вікового періоду. Характеристика психологічного віку»;

«Здорова родина – здорова дитина»;

«Вплив родинних факторів на всебічний розвиток дитини»;

«Що допомагає дитині навчатися у школі»;

«Роль тата і мами при підготовці дитини до школи»

 

Жовтень

 

листопад

 

 

 

Грудень

 

 

Лютий

Березень

 

травень

 

 

Логопед

 

Психолог

 

 

 

Вчитель-логопед

Психолог

Вихователі

Вихователі

 

Психолог

 

6.

Пам'ятки батькам з різних аспектів організації життєдіяльності  дітей

На протязі року

Методист

 

7.

Заочне спілкування з  батьками по телефону, листування  через сайт ДНЗ на актуальні питання навчання, виховання, розвитку дошкільників.

На протязі року

Методист

Вихователі

Психолог

 

IV. ЗОВНІШНІ ЗВ ЯЗКИ

 

МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ВІДДІЛУ ОСВІТИ

1.

Бесіди з батьками, отримання направлення до ДНЗ (електронна реєстрація)

щочетверга

Методист відділу освіти

 

2.

Рекомендації батькам щодо  соціально -психологічного статусу дітей

За потребою батьків

Спеціалісти методичного центру відділу освіти

ВЗАЄМОДІЯ  ЗІ ШКОЛОЮ

 

1.

Забезпечити виконання плану заходів з педагогічним колективом ЗОШ № 12 відповідно до Плану взаємодії та Угоди про співпрацю ДНЗ (ЦРД) «Іскорка»  та    ЗОШ № 12

Протягом року

Вихователь – методист ДНЗ, заступник директора ЗОШ

КОНСУЛЬТИНГОВІ   ЦЕНТРИ ІНШИХ ОСВІТНІХ  ОКРУГІВ

 

1.

 Обмін кращим досвідом організації роботи консалтингового центру (взаємовідвідини) в ДНЗ міста

На протязі року

 

Керівники

Конс. пунктів

2.

 Підготовка методичних посібників,  пам яток  на допомогу працівникам ДНЗ міста з сім ями, що виховують дітей вдома, з питань проведення соціально- педагогічного патронату, створенню     у ДНЗ умов  для  впровадження варіативних форм   здобуття дітьми дошкільної освіти

На протязі року

 

Вихователь-методист Тарасова О.С., педагоги

 

 

 

 

 

Головні завдання:

     - надання всебічної допомоги сім’ї у розвитку, вихованні та навчанні дітей, які виховуються в умовах сім’ї, відповідно до їх задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;

    - сприяння соціалізації дітей дошкільного віку, які виховуються в умовах сім’ї;

    - забезпечення взаємодії між дошкільним освітнім закладом й іншими організаціями соціальної і медичної підтримки дітей і батьків або осіб, які їх замінюють.

Форми діяльності:

     - організація лекторіїв, теоретичних і практичних семінарів, індивідуальних і групових консультацій для батьків або осіб, які їх замінюють.

     - організація заочного консультування через листування, в телефонному режимі, через організацію роботи сайту навчального закладу.

Консультативна допомога з питань:

    - соціалізація дітей дошкільного віку, які виховуються в умовах сім’ї;

    - вікові психофізіологічні особливості дітей;

    - психологічна готовність дитини до школи;

    - профілактика відхилень у фізичному, психічному і соціальному розвитку дітей дошкільного віку;

    - організація ігрової діяльності;

    - організація харчування дітей вдома;

    - створення умов для загартування і оздоровлення;

    - соціального захисту дітей із різних категорій сімей.

Картинки по запросу «Ігрова діяльність. Поради батькам»

"ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ"

Конвенція ООН про права дитини закріплює право дітей на ігри. Тому кожна дитина, незалежно від умов, часу, відчуваючи потребу у грі, повинна мати гарантовані можливості для реалізації власних ігрових задумів.

Провідний вид діяльності дітей дошкільного віку - сюжетно-рольова гра. Її вплив на формування соціальної компетентності дошкільника полягає у тому, що завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню дитина знайомиться з нормами і моделями людської діяльності та взаємовідносин, які стають зразками для її власної поведінки. Гра - провідна діяльність дошкільнят, в якій вони виконують ролі дорослих, відтворюючи в уявних ситуаціях їх життя, працю та стосунки.

Важливе значення гри полягає в тому, що діти в невимушеній формі, відтворюючи світ дорослих, засвоюють моральні норми, отримують уявлення про професійні та сімейні ролі. Гра забезпечує розвиток у дошкільників рухових, розумових та мовленнєвих навичок. Діти, відображаючи в грі різні сторони життя та особливості діяльності дорослих, поповнюють і уточнюють свої знання про навколишній світ, вчаться співпереживати і відрізняти вимисел від реальності.

Дитяча самостійна гра має ряд особливостей:

Гра являє собою відображення дітьми навколишнього життя дій, діяльності людей, їх взаємовідносин в обстановці, створюваної дитячою уявою (У грі кімната може бути і морем, і лісом, і станцією метро, і вагоном залізниці). Діти надають обстановці те значення, яке обумовлено задумом і змістом гри.

Гра має самодіяльний характер (Діти є творцями гри, її творцями. Вони, як уже зазначалося, відображають у ній свої знання про відомі їм життєвих явища і події, висловлюють своє ставлення до них).

 У грі дитина поєднує і взаємопов'язує образ, ігрові дії і слова (Це не зовнішні ознаки гри, а сама сутність. У грі дитина живе діями і почуттями зображуваного героя. Діти не грають мовчки, навіть, коли дитина грає одна, вона розмовляє з іграшкою, веде діалог з уявним учасником гри, говорить за себе і за маму, за лікаря і хворого і т.д. За допомогою мовного спілкування в грі діти обмінюються думками, переживаннями, уточнюють сенс і зміст гри). 

У процесі гри уточнюються і поглиблюються знання та уявлення дітей не тільки про речі, предмети і явища, але й правила і норми поведінки та спілкування, вчаться будувати свої взаємини, пізнають ази спілкування з навколишньою дійсністю.

Сюжетно-рольова гра - провідний засіб виховання дружного колективу дітей в дошкільному віці, найважливіша форма організації їх життя. Це - активна діяльність дітей, в якій найбільш яскраво проявляється їх товариськість, прагнення разом з іншими здійснювати свої задуми, спільно жити і працювати. Зміст сюжетної гри і виконання ролі в ній, підпорядкування правилам поведінки і розвиток ігрових та дійсних взаємин, необхідність зробити для своєї гри іграшку, спорудити будівлю, погоджуючи дії з іншими гравцями і, надаючи, один одному допомогу в оволодінні трудовими навичками, - все це сприяє формуванню у дітей моральних почуттів, дружніх взаємин, організовує їх поведінку.

Для успішної організації сюжетно-рольових ігор дітей необхідно дотримуватися  вимог до гри:

 кожна дитина повинна вміти виконувати будь-яку роль тієї чи іншої гри (мінятися ролями);

 вживати ввічливі слова - необхідна умова культури спілкування;

 ігровий матеріал має бути привабливий і розміщений у доступних для дітей місцях;

 не забороняти дітям виявляти свою ініціативу щодо гри, а навпаки, всіляко підтримувати її.

Але щоб діти гралися, батькам радимо створювати удома  належні умови, а саме:

виділяти достатньо часу та місця для гри;

забезпечувати дітей різноманітними іграшками та іншим ігровим матеріалом;

збагачувати малюків яскравими різноманітними враженнями та позитивним життєвим досвідом;

формувати належні ігрові вміння на кожному віковому етапі;

вчити спілкуватися з ровесниками;

бути уважними, чуйними, тактовними щодо своїх однолітків.

Шановні батьки! Намагайтеся щодня бути для дитини взірцем культури, доброзичливості, моральності, джерелом знань і, що найголовніше - любові.

 

 

Тест: Чи вмієте ви сперечатися з дитиною?

Наскільки поблажливими не були б батьки до дитячих витівок, іноді їхній терпець все-таки уривається і тоді малеча отримує на горіхи. Але чи всі батьки вміють правильно сварити дитину?

Пропонуємо тест, за допомогою якого, ви зможете перевірити, чи вмієте сперечатись зі своєю дитиною?

 

Тест: Чи вмієте ви сперечатися з дитиною?

1. Під час суперечки з дитиною ви здебільшого…

а) обговорюєте лише її неправильний вчинок;

б) пригадуєте її аналогічні вчинки;

в) перераховуєте її негативні особистісні якості.

 

2. Вихователь поскаржилася на поведінку дитини у її присутності. Ваші дії:

а) висловите своє незадоволення, демонструючи солідарність із вихователем;

б) наведете для вихователя аргументи, які виправдали б поведінку дитини;

в) мовчки вислухаєте педагога, а потім наодинці з дитиною проведете з нею виховну бесіду.

 

3. Після суперечки з дитиною ви…

 

а) переказуєте зміст розмови родичам і друзям;

б) нагадуєте їй упродовж дня про свій зіпсований сваркою настрій;

в) намагаєтеся якомога швидше забути про все.

 

4. Коли сварите дитину, ви ніколи…

а) не вживаєте грубих слів;

б) не плачете;

в) не підвищуєте голос.

 

5. Сварячись на дитину, ви ставите собі за ціль…

а) переконати її більше так не робити;

б) пояснити їй, чому вона вчинила погано;

в) з’ясувати мотив її вчинку.

 

6. Під час суперечки дитина аргументує свої дії. Ваша реакція:

а) постараєтеся применшити їх значення;

б) уважно вислухаєте дитину;

в) попросите її не виправдовуватися.

 

7. Суперечка з дитиною закінчується тим, що…

а) ви ображаєтеся і перестаєте з нею розмовляти;

б) обіймаєте її;

в) просите її пообіцяти, що більше вона так не робитиме.

 

8. Пояснюючи дитині, чому вона вчинила неправильно, ви часто використовуєте аргумент…

а) «Ти ще нічого не розумієш!»;

б) «Так ніхто не робить!»;

в) «Подумай, до чого це призведе!».

 

9. Після суперечки з дитиною ви відчуваєте…

а) розкаяння за свою поведінку;

б) відчуття полегшення;

в) злість.

 

10. Якщо ви вирішили покарати дитину за проступок, то вибір «покарання» залежить від…

а) масштабів заподіяного;

б) ступеня вашого роздратування;

в) рівня супротиву дитини.

 

11. Найбільше вас дратує, коли дитина…

а) сперечається з вами;

б) не розуміє ваших пояснень;

в) робить не так, як ви очікуєте.

 

12. Суперечка з дитиною закінчується в той момент, коли…

а) ви відчуваєте, що стомилися сперечатися;

б) знайдено вихід із конфліктної ситуації;

в) дитина визнала себе винною і просить пробачення.

 

13. Предметом суперечки з дитиною найчастіше стає…

а) проблеми з її поведінкою у дитячому садку;

б) неправильні життєві переконання дитини;

в) її взаємини з близькими дорослими та однолітками.

 

14. Дитина відволікла вас від важливої справи. Ваша типова реакція:

а) приділите їй кілька хвилин;

б) попросите зачекати;

в) висловите незадоволення її настирливістю.

 

15. Після сварки дитина найчастіше…

а) довго «дується»;

б) стає дуже слухняною на кілька днів;

в) поводиться так, наче нічого не сталося.

 

16. Якщо ви хочете висловити дитині свої претензії, то…

а) спеціально обираєте зручний для цього момент;

б) використовуєте як привід для цього проступок дитини;

в) робите це тоді, коли відчуваєте потребу виговоритися.

 

Ключ до тесту «Чи вмієте ви сперечатися з дитиною?»

 

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

а

5

1

3

3

3

1

1

1

3

5

1

1

1

1

1

5

б

1

3

1

1

1

5

5

3

5

1

5

5

5

5

3

1

в

3

5

5

5

5

3

3

5

1

3

3

3

3

3

5

3

 

Інтерпретація результатів

16-37 балів: Із мухи — слон

Ви схильні брати все близько до серця. Саме тому часто розпочинаєте суперечку з дитиною через дрібницю, із якої ви робите глобальну проблему. Після сварки ви довго не можете заспокоїтися, ображаєтеся далі і розцінюєте всі вчинки дитини крізь призму своєї образи. Кількість претензій до дитини постійно зростає. Намагайтеся поглянути на ту чи ту конфліктну ситуацію з дитиною збоку. Пригадайте своє дитинство — і помилки та проступки дитини перестануть здаватися вам настільки значними.

38-59 балів: Із пустого в порожнє

Ви — дуже вимогливі у вихованні, тому очікуєте від дитини надто багато. Щоразу, коли дитина не може чи не хоче відповідати вашим очікуванням, ви відчуваєте розчарування, яке демонструєте дитині. Однак постійне повторення одних і тих самих претензій призводить лише до того, що дитина стає менш чутливою до них. Постарайтеся апелювати до індивідуальних особливостей дитини, використовуйте різні стратегії мотивації. Можливо, тоді вона стане більш уважною до ваших прохань.

 

60-80 балів: Із суперечки — істина

Ви тонко відчуваєте настрій дитини, тому вмієте використовувати вдалий момент, щоб висловити власне незадоволення і вислухати позицію дитини. Здатність контролювати свої емоції йде на користь вам обом, оскільки дитина не піддається додатковому стресу і не боїться висловлювати свою думку. Однак майте на увазі, що в разі серйозних проступків дитини їй може бути корисно побачити ваше засмучення, аби вона зрозуміла свою вину.

 

Картинки по запросу консультативний пункт дошколярик

ДОВІР'Я ТА РОЗУМНА БАТЬКІВСЬКА ЛЮБОВ

Що означає сім'я для дитини? До певного віку поняття родини у неї асоціюється з домом. Із чого ж, власне, складається поняття «дім»?

По-перше, з точки зору психології, це те середовище мешкання, де дитина почувається у безпеці. Вона захищена від невідомості і небезпек навколишнього світу. Тут можна сховатися в маминих обіймах від справжніх чи вигаданих страхів. Тут знаходяться й інші люди, на яких можна покластися. Тато, певно, «сильніший за всіх на світі» та найспритніший, найсміливіший і наймудріший. Дідусь мало чим поступиться йому. Бабуся - надійний прилисток, коли мама і тато сердяться і покарання не уникнути. До відчуття захищеності відноситься і саме місце, де ми живемо,- це дах над головою, що віддавна охороняє від негоди, будь це звичайна квартира чи власний будинок.

По-друге, що характеризує рідний дім, це душевне тепло. Дитині в ньому добре, вона не лише захищена, але й відкриває тут для себе вперше світ учиться, пізнає, радіє. Тут здійснюються її явні та приховані мрії, тут вона може досхочу награтися, повеселитися. Недаремно кажуть, що родина - джерело радості. Це значить, що радість члени сім'ї прагнуть принести одне одному не за якісь заслуги і не з холодного розрахунку, а просто зі любові. А оскільки батьки дуже люблять своїх дітей, вони не скупляться на ласку і радість для своїх чад, створюють особливу атмосферу затишку, комфорту, спокою, захищеності рідного дому.

По-третє, дім там, де в дитини є своє місце. Не лише куточок для ігор, ліжечко, місце за столом і таке інше, а, насамперед, місце у суспільстві. Рідний куток там, де з нами рахуються, чекають на нас, люблять, куди можна прийти і залишитись. Тут формується усвідомлення власного

 

У дитинстві народжується особистість.

Чи замислюємося ми, дорослі, над таким близьким і до болі рідним кожному з нас поняттям, як «дитинство»? Його сутністю, цінностями? Так, можемо констатувати, що всі ми родом із Країни дитинства і водночас замис­литися, чи взяли із неї те, що потрібно для дорослого життя. І що ми, дорослі, сьогодні — на початку XXI сто­ліття — можемо зробити для дитинства як соціокультурної категорії.

Що ж таке дитинство? Словникові та психологічні джерела визначають його як етап розвитку людини, що передує дорослості; характеризується інтенсивним розвитком організму та формуванням вищих психіч­них функцій (мови, мовлення, мислення, пам`яті, ува­ги тощо).

Дитинство — це період життя людини, в якому закла­даються основи особистісної активності та особистісні властивості, цінності, що визначають якості майбутнього життя; це такий життєвий досвід, коли особа, і як люди­на, і як особистість, найменше захищена від соціально­го, психологічного і фізіологічного насильства (Р.Овчарова); це період оволодіння морально-етичними нормами подальшого життя, життя в дорослому віці.

Відтак саме цей дитячий вік ми, дорослі, маємо зро­зуміти, відчувши себе хоч на деякий час дитиною, з її способом мислення та життя, щоб уміти виховувати і навчати з усією дорослою мудрістю. Мудрість влади педа­гога чи батьків над дитиною, за словами В. Сухомлинського, — це безмежна можливість зрозуміти дитину, її світобачення. «Маючи доступ до казкового палацу, ім`я якому Дитинство, — пише В. Сухомлинський,— я завж­ди вважав за конче потрібне стати певною мірою дити­ною. Тільки за такої умови діти не дивитимуться на вас, як на людину, що випадково проникла за брами їхнього казкового світу, як на вартового, що охороняє цей світ і якому байдуже, що робиться там, усередині цього світу».

Формуємо цінності

Які ж цінності потрібно ви­ховувати в дитинстві? Насампе­ред визначимося з поняттям «цінність». З усього розмаїття словникових і авторських визна­чень категорії «цінність» вважа­ємо за необхідне виокремити такі: цінності — це, за Ольгою Сухомлинською, утворення, в ос­нові яких лежать почуття людей, спрямовані на ідеал, ідеальне, те, до чого людина прагне. Цін­ності означають позитивну або негативну значущість будь-яко­го об`єкта, нормативний, оцін­ний бік явищ

Цінністю — може бути будь-який предмет чи об`єкт, що має життєво важливе значення для суб`єкта, групи, колективу, ві­кового прошарку, етносу.

Моральними цінностями є нормативні уявлення про Доб­ро і Зло, Справедливість, Чесність, Ввічливість, Чуйність, загальнолюдські ідеали, норми, принципи життєдіяльності.

У концепції формування духовності особистості на основі християнських моральних цінностей визначено такі завдання:

пробудження в дитини бажання бути моральною;

формування християнських цінностей як основи розвитку суспільно значущих рис та якостей осо­бистості;

формування в дітей моральної свідомості на осно­ві організації їхніх моральних стосунків через вклю­чення у стихійну або спеціально організовану діяльність;

формування у дітей розуміння та особистісного ставлення до сутнісних питань про сенс і мету життя людини; вироблення етико-естетичного ставлен­ня до життя і своєї життєдіяльності;

формування моральної культури, толерантного ставлення до інших культур і традицій;

розвиток християнських чеснот і позитивних мо­ральних якостей дитини, спонукання до самовдо­сконалення;

підтримка здібностей, культурної творчості, спря­мованої на особистісний саморозвиток;

подолання кризових станів дитинства, новоутво­рень, що виникли у психіці дитини під впливом антисоціальних проявів, контркультури або куль­тури андеґраунду.

Означені завдання реалізуються впро­довж життя дитини до дорослості відпо­відно до вікового періоду й індивідуаль­них особливостей.

Програма і методичні рекомендації орієнтовного змісту національного вихо­вання в Україні визначають шляхи утвер­дження принципів загальнолюдської мо­ралі. З-поміж них виховання ідеалів Добра, Правди, Свободи, Любові, Друж­би, Справедливості, Совісті, людської Гід­ності; моральної свідомості та моральних переконань, моральних почуттів, що від­бивають ставлення до Батьківщини, людей і до самих себе; розуміння загаль­нолюдської народної моралі.

У Концепції формування духовності особистості на основі християнських мо­ральних цінностей визначено цілі фор­мування духовності. Це виховання у дітей і молоді високих інтелектуально-моральних інтересів і за­питів, ціннісних поглядів, орієнтацій та переконань; створення таких умов, які сприяли б розвитку моральної активнос­ті дитини, формуванню моральної спрямованості її психічної діяльності, мораль­них потягів, інтересів, думок, переконань . Як бачимо, в основі духовності лежать моральні принципи життєдіяльності.

Картинки по запросу консультативний пункт дошколярик

Мораль і моральність.

Мораль-це система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Це сфера суб`єктивних явлень людини про Добро і Зло. Мораллю також нази­вають безпосередню людську поведінку (мотиви вчин­ків, результати діяльності, почуття, судження у людсь­ких стосунках).

Моральність — практична сторона моралі, що втілю­ється в поведінці людей. Це здатність творити Добро не за зовнішнім примусом, а завдяки внутрішній свідомості та добрій волі.

Моральність включає такі складові: моральні почуття, сенсожиттєві орієнтації (ідеали, традиції, норми, катего­рії, принципи, заповіді, канони, кодекси), моральні пе­реконання, моральні стосунки, моральні діяльність і по­ведінка.

Отже, формування духовності на основі християнсь­ких моральних цінностей передбачає вироблення мо­ральних вимог, що відкладаються в моральній свідомос­ті людини й суспільства у вигляді норм, принципів, ідеалів, понять, чеснот тощо.

Українська родина споконвіку готувала дитину до Доб­ра, Милосердя і Любові. Український народ, за словами Софії Русової, здебільшого релігійний, віруючий, тому і в родинному колі дітей навчали дотримуватися заповідей Божих, які визначали норми моралі та їхню поведінку.

Практика народного виховання передбачає формуван­ня в кожної людини моральних оцінок з позицій добра,справедливості, що випливає з народного поняття мо­ралі:моральний той, хто доброчесний, цнотливий, шляхетний, праведний, людяний, доброзичливий. Дитина не народжується моральною чи аморальною, вона формується середовищем, умовами, в яких вона живе, вихованням.

На превеликий жаль, значна частина сучасних сімей далека від традиційної національної родини з її норма­ми поведінки та співжиття, з її етикою, мораллю, право­свідомістю.Сьогодні ми наголошуємо на необхіднос­ті морального виховання наших дітей на національних традиціях, прищеплення маленьким громадянам України ідеалів Добра і Краси, Гідності та Милосер­дя, Справедливості, Співчуття і Ненасильства, що є підґрунтям зростання духовності.

Картинки по запросу консультативний пункт дошколярик

Правила культури спілкування.

1.Щодня користуйся формулами ввічливості: « Доброго ранку», « Здрастуйте», « До побачення», « Будь ласка», « Будьте ласкаві», « Вибачте», « Дякую», « Дозвольте ввійти» та ін.

2. Будь привітний і ввічливий з усіма дорослими.Не перебивай дорослих, не втручайся в їхню розмову.

3. На вулиці, вдома, у транспорті та громадських місцях говори спокійно, неголосно; поводься стримано; не вимагай до себе особливої уваги.

4.Не їж у театрі під час вистави, під час демонстрації кінофільму.

5. Слухай старших уважно, стій при цьому спокійно, дивися в обличчя співрозмовникові. Умій вислухати товариша, не перебиваючи.

6. Із повагою стався до праці та відпочинку старших, не заважай дорослим, не галасуй, не вередуй.

7. У транспорті поступайся місцем дорослим і малюкам.

8. Подай стілець або поступися місцем дорослому.

9. Підніми і ввічливо подай упущений ким-небудьпредмет (олі­вець, рукавичку тощо).

10. Хлопчикам: у транспорт, у помешкання пропускай спершу дівчаток.

11.Допоможи малюкові чи дівчинці одягти пальто, застебнутися, пов`язати шарф.

12. Ділися з товаришами іграшками, книжками, грайся друж­но. Умій визнати, що був неправий.

13. Намагайся поступитися товаришеві в суперечці, у грі, допо­могти йому домовитися з іншими.

         Картинки по запросу консультативний пункт дошколярик

Правила побутової культури

1.Вставай уранці завжди в один і той самий час.

2.Обов`язково роби ранкову гімнастику.

3.Старанно вмивайся, обов`язково почисти зуби, акуратно за­чешися.

4. Мий руки перед їдою, після користування туалетом, прогу­лянки, догляду за тваринами.

5.За столом завжди сиди рівно, не клади лікті на стіл.

6. Правильно користуйся ножем і виделкою.

7. Їж не кваплячись, акуратно, тихо, жуй із закритим ротом, старанно пережовуй страву.

8. Не криши хліб, відламуй по шматочку.

9. Кісточки від фруктів із компоту за допомогою чайної ложеч­ки обережно складай на блюдечко.

10. Закінчивши їсти, клади ложку, виделку в тарілку, а не на скатертину.

11.Користуйся серветкою під час їди.

12.Не бігай із бутербродом чи шматочками їжі — поїж за столом.

13. Користуйся носовичком, чхаючи і кашляючи, відвернись від співрозмовника, прикрий рота і носа хустинкою.

14. Сам чисть своє взуття; акуратно вішай або складай одяг.

15. Увечері, перш ніж лягти спати, приведи до ладу свої одяг і взуття.

 

Картинки по запросу консультативний пункт дошколярик

Розвиток мови дитини

(консультація для батьків)

     Чи замислювалися ви коли-небудь, яку величезну роботу виконує мозок вашого малюка в перші кілька років його життя. За цей час дитина засвоює рідну мову, а в двомовному середовищі - навіть дві. Як показує досвід, діти, які з певних причин не отримали в цьому віці необхідного мовного розвитку, пізніше з великими труднощами надолужують втрачене, вони відстають від ровесників не лише з розвитку мови, але й щодо мислення, емоцій та почуттів.

      Розвиток мови дитини можна умовно розділити на дві частини: розуміння мови дорослих та власна активна мова. Чим більший запас слів пасивної мови малюка, тобто тих, які він розуміє, тим швидше почне їх вимовляти сам.

      Усе починається з розуміння окремих слів. Чи знаєте ви, що спочатку ваша дитина сприймає не зміст слів, а лише інтонації.

      Дитина розуміє, коли до неї звертаються дорослі, з другої половини першого року життя. Вже в 9-10 місяців вона усвідомлює багато слів і виконує певні дії на прохання батьків: подає іграшку, кидає м'ячик, показує певні предмети чи знайомих людей. Чим більше слів розуміє дитина, тим швидше буде поповнюватися її активний словник. Якщо у віці близько року маля активно використовує до десятка слів, то до кінця другого року життя воно застосовує вже майже триста слів, а до трирічного віку їх кількість сягає півтори тисячі. В цей час дитина практично вже може говорити та розуміти мову майже на тому ж рівні, що й дорослі.

      Часто до трьох років те, що каже малюк, здатні "розшифрувати" лише близькі люди. Це відбувається тому, що його мова має ситуативний характер. Нерідко діти можуть розуміти багато слів, але активно використовують лише 10-15 найнеобхідніших, усе інше маля пояснює за допомогою міміки, жестів тощо. Це відбувається тому, що батьки створюють для дитини такі умови, в яких їй достатньо сказати "дай" і вказати на бажану річ, щоб її відразу отримати. Отже, в маляти немає потреби говорити більше. Така ситуація є логічною, коли дитині 9-10 місяців, але у два роки це примушує замислитися. Хоча варто поспостерігати за малюком протягом дня.

Запорука успішного розвитку мови

       Розвиток мови відбуватиметься інтенсивно, якщо створити для малюка необхідні умови, які йому сприятимуть. Найкращий прийом - зробити вигляд, що не розумієте, чого просить дитина. Звичайно, ви добре знаєте, які бажання намагаються продемонструвати син чи донька, але не поспішайте проявляти своє розуміння. Перепитайте, чого саме хоче дитя, виконайте не те, про що воно говорить. Це примусить його активізувати власні мовні можливості, почуваючи себе кмітливішим, ніж мама. Таке заохочення дозволить дитині швидше оволодіти ситуативною мовою, котра відіграє величезне значення у процесі спілкування батьків та дітей.

        У дитини закладений природний інтерес до людської мови та бажання слухати інших. Для того, щоб розуміння мови розвивалося ефективно, необхідно створити певні умови, що сприятимуть цьому процесу. Перш за все, дитина повинна постійно чути мову дорослих, і ця мова має також бути адресована малюку. Він повинен розуміти, що це не просто шумовий фон чи звуки, які нічого не означають. Коли ви звертаєтеся до дитини, то на початках супроводжуєте словами власні дії: "Зараз ми скинемо черевички. А тепер одягнемо сорочечку. Давай будемо пити водичку. Ти хочеш узяти цю іграшку? Зараз мама принесе її тобі". Причому, важливо, щоб батьки розуміли, що маля багато інформації отримує не із самих слів, а й із міміки та жестів, які супроводжують ці слова, а також з інтонацій, якими це говориться.

Малюк - чомучка

      Дитина надзвичайно швидко навчається у період від року до трьох. Швидко зростає кількість слів, які вона розуміє, тобто, так званий, пасивний словник. Маля багато розуміє, але поки що не говорить саме. Найпершими словами, які починає розуміти малюк, є назви речей, що його оточують, імена дорослих, назви іграшок, зображень предметів, одягу та частин тіла й обличчя. До двох років дитина знає майже всі слова, які стосуються оточуючих речей, що говорить їй дорослий. Активно знайомлячись із навколишнім світом, у два роки ваш малюк має уявлення про призначення речей домашнього вжитку та особистої гігієни, правильно їх використовує. Відкриваючи для себе нові предмети, діти, перш за все, намагаються визначити їх функції, тому запитання "Що це?", "Як це називається?" надовго оселиться тепер у вашому домі. І в батьків повинно вистачити терпіння для того, щоб не лише називати предмет, який зацікавив дитину, але й аби розповісти, для чого він потрібен. На третьому році життя в лексиконі малюка з'явиться нове запитання: "Для чого?", "Чому?", яке вказує уже на достатньо високий рівень розвитку не лише його мови, але й мислення. Адже він вимагає пояснень причинно-наслідкових зв'язків явищ. Наші "дорослі" пояснення не завжди зрозумілі для дитини, але приносять їй задоволення.

Особливості дитячих "діалогів"

        Незважаючи на всі успіхи малюка в розвитку мови, не варто думати, що він уже розуміє абсолютно все сказане вами. Дитяче мислення розвинене ще недостатньо для того, аби сприйняти те, що ви сказали, на зразок складних фраз, абстрактних висловлювань. Досвіду малюка ще не вистачає для того, аби правильно сприйняти ваші слова про те, що щось може бути небезпечним, розмірковувати про складні моральні категорії на зразок добра і зла. Тому не варто вимагати від дитини розуміння того, до чого вона поки ще "не доросла", не варто гніватися на власне чадо, яке не має терпіння вислуховувати, а тим більше дотримуватися ваших довгих повчань чи абстрактних міркувань. Усьому свій час. А наразі ваш малюк просто не здатний зрозуміти, про що йдеться.

        В міру того, як дитина навчається розуміти звернену до неї мову, простішим стає спілкування з нею. Тепер вона радісно починає виконувати прохання дорослих, отримуючи особливу насолоду від того, що зрозуміла, чого від неї хочуть, і змогла усе правильно зробити. А це - перший крок до засвоєння правильних дій із предметами. Тепер речі, які оточують малюка від народження, окрім назви, отримують ще й специфічні функції, ті, які є звичними для дорослих, але абсолютно незнайомі для малюка.

        Після того, як дитина уже має певний словниковий запас, в її мові почнуть з'являтися фрази із двох-трьох слів. Звичайно, важко очікувати, що вони будуть граматично правильними. Але тут надзвичайно важливо, аби малюк чув зразки правильної побудови фраз та вимови слів. Не зловживайте використанням "дитячої" мови. Ви можете порадіти в душі лінгвістичним відкриттям сина чи доньки, але самі намагайтеся говорити правильно, адже вживання дитячої манери розмови призупинить формування розуміння граматичної структури мови та правильної вимови слів. Це наче почати вивчати іноземну мову без належного розуміння граматики та уміння вимовляти слова. Пізніше доведеться перевчатися. То ж, не варто робити "ведмежу послугу" своїй дитині. Але не шарпайте маля щоразу, коли воно говорить неправильно. Цим ви можете "відбити" бажання розмовляти взагалі. Якщо малюк помилився, ви можете, наче для себе, повторити його фразу, але з правильним уживанням слів та граматичних структур. Пам'ятайте, що на цьому етапі найважливіше завдання для вас - заохотити дитину до спілкування з вами за допомогою мови. А помилки, які зараз є, свого часу неодмінно виправляться.

Дитина і мовна багатогранність

        Діти отримують величезну насолоду від нового вміння - спілкуватися з людьми за допомогою мови. Вони захоплено повторюють усі нові слова, які чують, із задоволенням задають запитання, часто багато разів поспіль одні й ті самі. Бажання малюка спілкуватися часто переважає його надбання у цій сфері. Інакше кажучи, він прагне сказати більше, ніж поки що може: йому не завжди вистачає слів, аби висловити власну думку, маля не встигає швидко сформулювати потрібне речення тощо. Тому буває, коли дитина затинається, робить великі паузи. Це з часом минеться, і не варто звертати на такі моменти надмірну увагу, інакше дитя почне соромитися, і тоді вже точно проблеми можуть залишитися надовго.

        У віці 2-3 років дитина поступово вчиться розуміти мову як вказівку, інструкцію, але з часом ви помітите, з якою увагою прислухатиметься ваш малюк до розповідей, незалежно від того, про що йтиметься. Ваш непосидько з однаковим інтересом вислуховуватиме не лише казочки, які ви йому читаєте або розповідаєте, не лише мультики по телевізору, але й ваші телефонні розмови з подругами або ж усі підряд телевізійні передачі. Дитина як губка вбирає в себе нові слова, використовуючи їх часом "у тему", а буває і ні. Іноді дитя буде вас тішити "перлами", принесеними із вулиці або почутими під час розмов, що призначалися зовсім не для його вух. Зараз ваш малюк сприймає і запам'ятовує абсолютно усі слова, навіть якщо не розуміє їх змісту. Йому приносить особливе задоволення повторення нових для себе звуків, словосполучень, слів. Іноді вже на другому році життя малюк може супроводжувати власні ігри розмовами із самим собою, не призначеними нікому, окрім себе. З часом ці бесіди будуть вестися подумки.

       На завершення, кілька слів про те, що батьки можуть зробити для того, аби уміння спілкуватися за допомогою слів у вашого малюка розвивалося й приносило задоволення і вам, і йому.

Корисні поради

Розмовляйте з малюком якомога більше. Ваша мова повинна бути граматично правильною, вимовляйте всі слова так, як потрібно, бо вживання "дитячої" мови зашкодить формуванню "нормальної" мови дитини.

Будьте уважні до того, що намагається сказати вам малюк. Вислуховуйте його та давайте відповіді на усі запитання. Це - запорука успішного подальшого розвитку не лише уміння розмовляти, але й мислити, а також прагнення пізнавати світ.

Якщо дитина помиляється, коли говорить, ставтеся до цього поблажливо. Помилки - це необхідний етап розвитку мови, а ваші критичні зауваження можуть вплинути так, що маля, боячись помилитися, повільніше розвиватиметься.

Розвивайте уміння малюка слухати та бути уважним. Грайте з ним в ігри, які сприяють розвитку уміння слухати та чути: учіть його слухати навколишні звуки та розрізняти їх: "Ось чуєш, їде машина, а це гудить пилосос, а що це? Так, правильно, це йде будильник." Нехай малюк вчиться самостійно розрізняти звуки, відгадувати, що як звучить, а що не звучить.

     Часто діти вміють прекрасно отримувати усе бажане зовсім без допомоги слів. Їм буває достатньо вказати пальчиком на омріяний предмет і вимовити магічні слова: "Дай", як їх бажання відразу здійснюється. Але такий стан справ не може задовольнити потреб малюка в розвитку мови як засобу спілкування з іншими людьми. Розуміти його будете лише ви та найближчі люди. Тому привчайте дитину до того, щоб вона якомога повніше висловлювала свої бажання, говорила нові слова, речення, фрази.

     Учіть дитя невеликим віршикам, казочкам, адже, запам'ятовуючи їх та повторюючи, він вивчає нові для себе слова, тренує пам'ять і увагу.

      Вчіть малюка будувати зв'язні розповіді про те, що його оточує, описувати малюнки в книжечках. Це сформує таке вміння як контекстна мова, тобто здатність уявити собі події, що мають відбутися, зуміти знайти форму для розповіді про них та висловлення. Для цього, розглядаючи книжечку, задавайте маляті запитання: хто це (собачка), яка собачка (біла, пухнаста, кумедна), що вона робить (гризе кісточку) тощо. А тоді, підсумовуючи, складіть коротеньку розповідь за малюнком: це маленька пухнаста собачка, вона має кісточку і гризе її. За деякий час ваша дитина здатна буде уже сама придумати аналогічну історію, описуючи малюнок, власні іграшки, події, що відбувалися з нею впродовж дня.

      Постійно вводьте нові слова, які зображають предмети навколишнього світу, явища та події. Обов'язково пояснюйте значення нових слів, що зустрічаються у мові, в оповіданнях чи віршиках, які ви читаєте. А ще можете погратися у «відгадайку»: нехай малюк сам спробує зрозуміти, що означає нове слово. Це буде доступним дитині на третьому році життя.

      Засвоюючи мову, дитя починає використовувати її не лише для спілкування з іншими людьми, але й для того, щоб планувати власну діяльність. У нього поступово формується так звана мова "для себе". Одного разу ви помітите, що дитина супроводжує власні ігри незрозумілим бурмотанням, словами, які не звернені ні до кого особисто. 3 часом вона не просто коментуватиме, що робить, але й плануватиме словесно свої майбутні дії. Ви допоможете малюку, якщо навчите його розповідати про те, що він планує робити спочатку вам. Запитуйте щоразу: "Що ти хочеш робити? Куди покладеш цю іграшку? Хто буде кататися на машині спочатку: лялька чи ведмедик?" Такі розповіді допоможуть дитині швидше навчитися планувати власні дії, сприятимуть розвитку мислення та внутрішньої мови.

      Якщо ви приділите розвитку мови дитини достатньо часу, сил та уваги, то з часом ваш малюк обов'язково порадує вас чудовою вимовою, умінням гарно розмовляти, правильно будувати речення, в нього виробиться природне чуття мови, любов до слова - писаного чи сказаного. Приємного вам спілкування.

"Цікаво знати, як навчати трудитись у житті"

залучати дитину до трудових справ сім’ї якомога раніше;

за дитиною дошкільного віку закріпити постійні обов’язки (скласти іграшки
на свої місця, прибрати в кімнаті, скласти речі у шафі), за виконання яких
вона має бути відповідальною;

не допускати відхилень від встановлених дорослими вимог, щоб не давати
дитині приводу до ухилення від своїх обов’язків;

не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;

учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури
трудової діяльності – раціональні прийоми праці, правильне використання
знарядь праці планування та завершення трудового процесу;

не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достойним
навантаженням, яка була б цікава для дитини;

не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить сама свою роботу;

завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення;

не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих
зусиль.

Самостійна трудова діяльність дітей у дошкільному закладі та вдома:

одягання, роздягання;

миття рук та умивання;

приймання їжі;

розтиляти ліжко, вкладання на сон;

чищення зубів.


Для використання трудових обов’язків вдома під керівництвом батьків ми
пропонуємо посильні для дитини доручення, зокрема
:

підтримувати порядок у своєму ігровому куточку;

поливати квіти на квітнику чи кімнатні рослини;

якщо сім’я тримає город, виділити дитині грядку, де вона може посіяти
городні культури або залучити дитину до садіння картоплі;

допомагати мамі на кухні та у хатній роботі – підмести підлогу, витерти
пил, прибрати посуд із столу;

допомагати мити посуд, витерати його, складати на місце.

Похожее изображение

 «Соціальний захист дітей із різних категорій сімей» 

Дитинство– найважливіший період у становленні особистості. Саме тоді людина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їхніх проблем, інтересів та потреб, стану охорони дитинства залежить доля кожної людини і розвиток суспільства загалом.

Охорона дитинства – система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

З метою реалізації Закону України «Про охорону дитинства» в кожному навчальному закладі повинні постійно проводитись дослідження щодо виявлення дітей соціально незахищених категорій, а саме:

Картинки по запросу Лекторій: «Соціальний захист дітей із різних категорій сімей»

Держава надає родинам, де виховуються такі діти, грошову та іншу допомогу. Але цим дітям, родинам, які їх виховують, потрібна ще й педагогічна та соціально-психологічна допомога, яка надається освітніми закладами.

Роз’яснення вимог діючого законодавства щодо різних категорій дітей пільгового контингенту

1. Діти-сиріти та діти, позбавлені батьківського піклування

Роз’яснення порядку прийняття рішення про надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дітям, які набули відповідний статус до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866:

відповідно до листа Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини від 18.09.2009 № 3.2/6-49/4050 щодо роз’яснень стосовно прийняття рішення про надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування порядок прийняття рішення про надання дитині відповідного статусу запроваджено пунктами 22 Порядку.

зокрема зазначено, що рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті ради за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей. У рішенні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилась без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини.

статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Враховуючи наведене:

для дітей, які залишились без батьківського піклування до 17 жовтня 2008 року, набуття відповідного статусу має підтверджуватися комплектом документів, що засвідчують обставини, за яких дитина стала сиротою або залишилась без батьківського піклування. Окремого рішення органу опіки та піклування щодо надання відповідного статусу дітям зазначеної категорії на сьогодні ухвалювати не потрібно;

для дітей, які набули відповідного статусу з 17 жовтня 2008 року, прийняття рішення органу опіки та піклування про встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, є обов’язковим.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування повинні підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

Відсутність батьків підтверджується відповідними документами які є юридичною підставою для надання цим дітям матеріального забезпечення і пільг, передбачених чинним законодавством, а саме:

копіями свідоцтв про смерть,

рішень судових органів,

довідками закладів охорони здоров'я тощо.

Діти –сироти – це діти батьки яких померли або загинули (Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», який набув чинності 13 січня 2005 р. ст. 1). Документи, які підтверджують статус:

Документ – свідоцтво про смерть кожного із батьків.

Якщо дитину виховувала одинока матір, яка померла або загинула, додається довідка з органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини щодо запису відомостей про батька дитини у Книзі реєстрації народжень за вказівкою матері відповідно до ст..135 Сімейного кодексу України.

Якщо свідоцтво про смерть батька, матері втрачене, то треба звернутися до органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації смерті батька, матері про видачу повторного свідоцтва про смерть.

До числа дітей, позбавлених батьківського піклування, належать ті, що залишилися без піклування батьків. (Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі – Закон), який набув чинності 13 січня 2005 р. ст. 1):

 у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав,

відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав,

визнанням батьків безвісно відсутніми, обмежено або недієздатними,

оголошенням їх померлими,

відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства,

розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження,

тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки,

а також підкинуті діти,

діти, батьки яких невідомі,

діти, від яких відмовились батьки,

безпритульні

діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання. 

Діти, позбавлені батьківського піклування – це діти, батьки яких позбавлені батьківських прав. Документи, які підтверджують статус:

Документ – рішення суду.

Якщо батьки оголошені померлими – документи рішення суду та свідоцтво про смерть, видане органами реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду.

Якщо батьки відбувають покарання – документ – вирок суду,

Якщо батьки перебувають під вартою на час слідства – документ – ухвала суду про оголошення в розшук та довідка органів внутрішніх справ про розшук батьків і відсутність відомостей про їх місцезнаходження.

Якщо тривала хвороба батьків яка, перешкоджає виконувати батьківські обов’язки – документ – висновок органу охорони здоров’я про наявність у батька, матері дитини хвороби, що перешкоджає виконанню батьківських обов’язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ України.

Якщо це підкинуті чи знайдені діти, батьки яких невідомі, діти покинуті в пологовому будинку або якщо їх відмовились забрати батьки чи інші родичі – документ – акт про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я про покинуту чи знайдену дитину, затвердженою МОЗ України, довідка з органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини про запис батьків у Книзі реєстрації народжень. 

2. Діти з малозабезпечених (соціально неспроможних) родин

Малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї (ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 1 червня 2000 року № 1768-III зі змінами та доповненнями).

Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» передбачено надання соціальної допомоги, розмір якої визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75% прожиткового мінімуму для сім’ї.

Документи, що підтверджують статус:

копія свідоцтва про народження дитини;

довідка про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається органом праці та соціального захисту населення протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.

3. Діти, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС

До дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які:

1) евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутрішньоутробного розвитку;

2) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше одного року в зоні безумовного (обов'язкового) відселення;

3) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення;

4) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю;

5) народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

6) хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу;

7) одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені Міністерством охорони здоров'я України.

Документ, який підтверджує статус дитини-чорнобильця – посвідчення (завірена ксерокопія якого повинна бути в навчальному закладі).

Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами і компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та іншими норматиними документами.

4. Діти – інваліди

Дитина-інвалід – дитина зі стійким розладом функцій організму спричиненими захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту (ст..1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Дитина-інвалід — особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту (Закон України Про реабілітацію інвалідів в Україні із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15 січня 2009 року N 878-VI).

Ця категорія розподіляється на інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів віком до 18 років.

Інвалід або дитина-інвалід знімаються з обліку у разі:

анулювання відповідних медичних висновків (втрати статусу дитини-інваліда)

виїзду на постійне місце проживання за кордон

настання смерті

Порядок видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 4 грудня 2001 року №482, встановлює наступне:

установлення у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років здійснюється лікарсько-консультативними комісіями дитячих обласних, багатопрофільних міських лікарень, спеціалізованих лікарень, диспансерів, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Української дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМаТДИТ", Українського центру медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, клінік науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров'я України та академії медичних наук України після стаціонарного або амбулаторного обстеження.

при обстеженні в указаних закладах наявність у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років обґрунтовується лікуючим лікарем у первинній медичній документації: медичній карті стаціонарного хворого або історії розвитку дитини за підписами лікуючого лікаря, завідувача відділення (поліклініки) та заступника головного лікаря з медичної частини із зазначеним згідно з Міжнародною класифікацією хвороб діагнозом та кодом. Аналогічний запис заноситься до консультативного висновку спеціаліста за підписами лікуючого лікаря, завідувача відділення (поліклініки), заступника головного лікаря з медичної частини, засвідченими печаткою лікувально-профілактичного закладу.

консультативний висновок спеціаліста видаються на руки батькам дитини, усиновителям, опікуну або піклувальнику.

Посвідчення дитини-інваліда визначається наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16.11.2007 №612 «Про затвердження Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам".

 

5. Діти одиноких матерів

Дитина одинокої матері - дитина, яку виховує тільки мати, тому що:

- дані про батька у свідоцтві про народження дитини були записані за вказівкою матері (згідно ст. 135 СКУ);

- батько дитини помер (або батько дитини визнаний судом без вісті відсутнім, або батько дитини визнаний судом померлим, або батько дитини визнаний недієздатним, або батько дитини знаходиться у розшуку), до того ж, призначити дитині пенсію через втрату годувальника неможливо, бо він не мав достатнього трудового стажу;

- одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновителя) дитини;

- вдови та вдівці з дітьми, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або державну соціальну допомогу. (Закон України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" ст..18-1)

!!! Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Одинокі матері стоять на державному обліку та отримують там на дитину допомогу одинокої матері.

Щодо переліку документів, які необхідні для підтвердження статусу дитини одинокої матері це:

 довідка державного органу РАЦС про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька дитини;

копія свідоцтва про народження дитини (визначено Порядком призначення й виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, який затверджено постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. № 1751).

6. Діти-напівсироти

Дитина-напівсирота - дитина, в якої помер один з батьків або один з батьків позбавлений батьківських прав.

Документи, що підтверджують статус:

свідоцтво про смерть,

рішення суду про позбавлення батьківських прав одного з батьків (або один з батьків дитини визнаний судом без вісті відсутнім, або один з батьків дитини визнаний судом померлим, або один з батьків дитини визнаний недієздатним, або один з батьків дитини знаходиться у розшуку).

7. Діти з багатодітних родин

Багатодітна сім'я - сім'я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей. Отже, щоб родина вважалася багатодітною, в ній має бути як мінімум троє дітей до 18 років (ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Для підтвердження статусу дитини з багатодітної родини потрібні наступні документи:

- свідоцтво про народження дитини;

- посвідчення дитини з багатодітної родини» (Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 29.06.2010 №1947 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі посвідчень батьків та дитини з багатодітної сім'ї»)

 
Переглядів: 157
Дата публікації: 21:42 25.01.2018