Директор

Швайка Людмила Анатоліївна

Анонс подій
Подій не заплановано
Електронне зверення
Пошук
Інформаційний колаж | Методична скарбничка | Зміцнення здоров’я дошкільнят засобами фізичного виховання
Зміцнення здоров’я дошкільнят засобами фізичного виховання

Ділова гра для педагогів

«Зміцнення здоров’я дошкільнят засобами фізичного виховання».

Мета:

· підвищити рівень професійної компетенції вихователів щодо збереження та зміцнення здоров'я дошкільнят засобами фізичного вихо­вання;

· поглибити знання про основні засоби та умови фізичного вихо­вання дітей у ДНЗ, які в поєднанні з гуманізацією навчально-виховного процесу, створенням належного розвивального (предметно-ігрового, природного й соціального) середовища сприятимуть підготовці дитини до змін швидкоплинного світу, її адаптації до мінливих умов життя.

План

1. Вступна частина.

2. Традиції фізичного виховання в Україні.

3. Засоби фізичного виховання в ДНЗ.

4. Ігрові вправи, спрямовані на набуття педагогами знань, умінь, навичок.

5.Виступ практичного психолога на тему «Охорона здоров'я педагогів».

6.Рекомендації.

1. Вступна частина

Ведучий.

Тема нашого семінару «Зміцнення здоров'я дошкільнят засобами фізичного виховання».

Турбота про фізичне здоров'я дитини дошкільного віку завжди була й залишається одним із пріоритетів педагогічної роботи.

Життєздатність дитини в ДНЗ визначається високим темпом, жор­сткою унормованістю, дією великої кількості стресів, орієнтацією на змагання як обов'язковий складник сучасного життя, шумністю оточення, неможливістю дитини усамітнитися, повсякчасними оцінками її навчальних досягнень. Це зумовлює надмірну мобілізацію ресурсів, високу емоційну напругу, пов'язану з прагненням вихованців відповідати вимогам дорослих. Так, виникає ризик не тільки сома­тичних, а й психічних порушень, виникнення дратівливості, як хвороби особистісного зростання, прояву депресії, різних фобій, відчуття власної неповноцінності.

У переважної більшості дошкільників спостерігається дефіцит руху, вони недо­статньо загартовані, характеризуються низькою витривалістю. І над­звичайно відповідальний період для становлення організму, психіки дітей відбувається в ускладнених умовах. Наприкінці дошкільного віку стійкі нервові розлади фіксуються приблизно в кожної п'ятої, а функціональні — у кожної третьої дитини.

Завдання та зміст фізичного виховання в ДНЗ визначаються вимо­гами Базового компонента дошкільної освіти в Україні, чинними про­грамами. Вони спрямовані на охорону й зміцнення здоров'я, підвищення опірності й захисних сил організму, підвищення його працездатності, своєчасне формування в малюків життєво важливих рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей і забезпечення належного рівня фізичної підготовленості й фізичної культури взагалі, на виховання стійкого інтересу до рухової активності, потреби в ній, вироблення звички до здорового способу життя.

Завдання педагогам:визначити поняття «здоров'я», «здоровий спосіб життя» (порівняти їх із визначенням ВООЗ).

Варіанти відповіді:

І. Здоров'я — це стан повного фізичного, ду­ховного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад.

2. Здоровий спосіб життя — це такий спосіб життя, який зберігає й поліпшує здоров'я.

II. Традиції фізичного виховання в Україні

Ведучий. Народна педагогіка ставить піклування про здоров'я та фізичний розвиток дітей на перше місце. З цього, власне, й починається виховання дитини в сім'ї. Одразу ж після появи немовляти на світ батьки вважають своїм першим і головним обов'язком піклуватися про його здоров'я.

Велике значення нормального фізичного розвитку зумовлювалось цілком реальними життєвими потребами. У трудовій діяльності людини завжди постає чимало проблем, для подолання яких потрібні чималі фізичні зусилля. Сила й витривалість, стійкість і спритність у народі високо цінуються. Ці риси батьки прагнули виховати в дітей. Крім того, народ давно збагнув, що фізичне виховання нерозривно пов'язане з іншими сторонами формування особистості.

У народі, з покоління в покоління передаються казки, легенди, думи, оповідання про людей, наділених надзвичайною фізичною силою — богатирів: Іллю Муромця, Кирила Кожум'яку, Добриню Микитича, Микулу Селяниновича, Івася Коновченка (Удовиченка), Федька Ганджу Андибера, Котигорошка. Велич богатирів у тому, що їхня надзвичайна фізична сила поєднується з моральною довершеністю. Усі вони завжди на перше місце ставлять громадські справи, борються зі злом, відстоюючи інтереси народу. Тому й народ їм завжди глибоко симпатизує.

Значення фізичного виховання в народній педагогіці зумовлюється тим вагомим вкладом, який воно вносить у зміцнення молодого покоління, його фізичний розвиток, збільшення тривалості життя, формування в молоді найважливіших морально-вольових якостей.

У підході до фізичного виховання дітей родинна етнопедагогіка спи­ралася на раціональне ядро народної медицини, в основу якої покладений нагромаджений упродовж віків досвід, відкриті народом ефективні засоби і прийоми лікування, які передавалися з покоління в покоління.

В українському фольклорі знаходимо чимало приказок, прислів'їв про здоров'я та фізичний розвиток.

Ігрова вправа «Закінчіть прислів'я про здоров'я»

1. У здоровому тілі... (здоровий дух, здорова душа).

2.Здоров'я маємо — не дбаємо,... (а втративши — плачемо).

3. Весела думка —... (половина здоров'я).

4. Без здоров'я ... (нема щастя).

5. Без здоров'я ніщо ... (людині немиле).

6. Бережи одяг, доки новий, ... (а здоров'я — доки молодий).

7. Усе можна купити, а ... (здоров'я — ні).

8. Здоров'я дитини — ... (багатство родини).

9. Було б здоров'я, а ... (все інше буде).

10. Здоров'я — ... (найдорожчий скарб).

III. Засоби фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі

Ефективність фізичного виховання в ДНЗ забезпечується комплекс­ним застосуванням традиційних засобів фізичного виховання.

Завдання педагогам: подумати й назвати засоби фізичного вихо­вання.

IV. Ігрові вправи, спрямовані на набуття педагогами знань, умінь, навичок

Ігрова вправа «Доповніть»

Варіант А

1. Щоденний обсяг рухової активності дітей третього року життя становить... (З—4 год).

2. Тривалість фізкультурного заняття для дітей третього року жит­тя... (15—20хв).

3. Прогулянки-походи проводяться, починаючи з ... (II молодшої групи).

4. Протягом дня з дітьми організовують ... (5—8) рухливих ігор.

5. День здоров'я проводять ... (раз на місяць).

Варіант Б

1.Щоденний обсяг рухової активності дітей старшого віку стано­вить ... (4—5 год).

2. Тривалість фізкультурного заняття для дітей старшого віку ... (ЗО—35 хв).

3. Рухливі ігри з дітьми розучуються на ... (прогулянках).

4. Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з ... (І молодшої групи).

5. Дні здоров'я проводяться починаючи з ... (молодшої групи).

Ігрова вправа «Фізкультурне заняття»

1. Фізкультурне заняття — це ...

а) форма активізації рухової активності;

б) форма навчання основних рухів.

2. У першій частині фізкультурного заняття, яка має назву... (під­готовча), вирішуються такі завдання:

а) підготовка дітей до великого фізичного навантаження;

б) формування правильної постави;

в) підтримка гарного настрою дітей.

3. У другій частині фізкультурного заняття, яка має назву... (основ­на), розв'язуються такі завдання:

а) формування рухових навичок;

б) організація дитячого колективу.

4. У третій частині фізкультурного заняття, яка має назву... (при­кінцева), вирішуються такі завдання:

а) зміцнення слабких м'язів;

б) зниження навантаження;

в) вдосконалення рухових навичок.

5. Фізичне навантаження — це ...

а) збудження нервової системи;

б) позитивні емоції;

в) дія вправ на організм.

6. Моторна щільність заняття — це ...

а) співвідношення часу, витраченого дитиною на виконання рухів, до загальної тривалості заняття;

б) співвідношення часу, витраченого дітьми на рух, плюс педагогічно виправданий час, до загальної тривалості заняття.

7. Фронтальний спосіб організації дітей — це ...

а) виконання однієї і тієї самої вправи чотирма дітьми водночас;

б) виконання різних вправ підгрупами дітей;

в) виконання рухів усіма дітьми водночас.

8. Визначте тривалість заняття для кожної групи:

а) І молодша група;

б) II молодша група;

в) середня група;

г) старша група.

V. Щоб навчити дітей, ми самі маємо добре знати закони здоро­вого способу життя

Практичний психолог. Специфіка професії педагога є причиною того, що в педагогів частіше, ніж у представників інших професій, виникають різноманітні порушення у психічній сфері: ослаблення пам'яті, утруднення мислення, підвищення збудливості, погіршення сну.

На думку соціологів, рівень стресів, що зазнають педагоги, можна порівняти з напруженням, якого зазнають шахтарі, спускаючись у шахту, чи пілоти цивільної авіації під час зльоту літака в небо.

Стрес (поняття увів канадський фізіолог, дослідник Ганс Сальє) може виникати під впливом найрізноманітніших життєвих ситуацій, так званих «ударів долі», і зумовлюватися інформаційними чи емоційними (позитивними чи негативними) перевантаженнями.

(Рекомендації практичного психолога.)

Ігрова вправа на зняття напруги «Головне — другорядне»

VI. Рекомендації вихователям:

1.Продовжувати роботу з реалізації завдань фізичного виховання дітей, керуючись вимогами Базового компонента дошкільної освіти в Україні, чинними програмами.

2. Всебічно сприяти оптимізації рухового режиму за умов комп­лексного використання всіх засобів фізичного виховання в різних організаційних формах.

3. Сприяти залученню дітей дозанять фізичними вправами в сім'ї через проведення агітаційної, консультативної роботи з батьками.

4.Усю роботу з фізичного виховання здійснювати з урахуванням стану здоров'я, самопочуття, рівня фізичного розвитку й підготовленості дітей.

Засоби фізичного виховання в ДНЗ

Природні фактори:

• сонце;

• повітря;

• вода.

Гігієнічні вимоги:

• гігієна одягу;

• відповідність одягу сезону;

• гігієна приміщення (достатність світла, чисте повітря, комфортна температура).

Режим дня:

• повноцінний сон (денний, нічний);

• прогулянки;

• гармонійне чергування навантаження та відпочинку.

Харчування:

• дотримання часу між годуванням;

• кількісний і якісний розподіл їжі;

• дотримання умов прийому їжі, правил поведінки під час прийому.

Фізичні вправи:

• шикування;

• перешикування;

• рухливі ігри;

• загально-розвивальні вправи;

• вправи спортивного характеру;

• масаж;

• піший перехід.

 

 "Формування  здорового способу життя дітей дошкільного  віку

в умовах дошкільного освітнього закладу"

(консультація для педагів)

Мета: створити найсприятливіші умови для правильного розвитку дитячого організму, для підвищення його опірності інфекціям, а також для поступового і систематичного загартування.

 

Фізичне здоров’я є головною умовою духовного і морального здоров’я дитини. Від ставлення людини до здоров’я багато в чому залежить його збереження і зміцнення. Навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я – одне з найважливіших завдань сучасних дошкільних навчальних закладів.  У дошкільному дитинстві закладаються основи здоров’я, виховуються основні риси особистості людини Дошкільні заклади та сім’я мають створити сприятливі умови для оптимального фізичного розвитку дитини, отримання знань про людський організм, опанування санітарно гігієнічних навичок. У період дошкільного дитинства закладається фундамент здоров’я, формується життєво необхідні рухові навички, вміння, розвиваються важливі фізичні якості, що свідчить про необхідність правильного фізичного виховання, яке має сприяти оздоровленню і повноцінному розвитку дитини.

Теоретичний аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури з проблеми формування здорового способу життя в системі освіти показав, що в  наш час дана проблема є актуальною і недостатньо розробленою в практичному плані. Здоровий спосіб життя для більшості людей не представляє життєвої цінності, що більшою мірою пов'язане з недостатнім розумінням і осмисленням даного феномену. Актуальність проблеми формування здорового способу життя дошкільників підтверджується тим фактом, що за останні роки дуже зросло число дітей з порушеннями психічного здоров'я, постави, зору, органів травлення, збільшується число дітей які мають спадкові  хвороби, а також хвороби, пов’язані з екологією.

Цю проблему не можна назвати новою, оскільки в різні часи існування людства вона вирішувалася відповідно до рівня розвитку суспільства. З історії нам відоме фізичне виховання в Спарті, Афінах, школа Вітторіно де Фельтре в Мантує, освітня школа Монтеня. Внесок у розвиток освітньої області здоров’язберігаючої культури вклали свого часу Платон, Гіппократ, Песталоцці, Каменський та інші, які відзначали, що етичний і інтелектуальний рівень фізичної культури має величезне значення у вихованні підростаючого покоління.

Всі стародавні мислителі писали про здоров'я і чинники, що зміцнюють його: режим дня, харчування, фізичні вправи, знання.

Необхідність фізичних вправ для зміцнення здоров’я і загартування організму дитини відзначали Сократ, Платон, Аристотель.Проблема людини та її здоров'я – одвічна. 

Здоров'я – це не тільки відсутність хвороб, а й позитивне психологічне самопочуття. Усі його аспекти однаково важливі й мають розглядатися у взаємозв'язку.

Невипадково стародавня медицина приділяла велику увагу системі виховання, у якій поєднувалися фізичний і духовний розвиток дитини. Історія показує, що суспільство має постійну потребу формувати необхідні в житті людини рухові навички: ходьбу, біг, пла-

вання,  розвивати до оптимальних рівнів її фізичні здібності: силу, витривалість, спритність, гнучкість тощо .

Важливим, на наш погляд, у формуванні ціннісних орієнтацій здоров’язберігаючої освіти є спрямованість особистості. Вирішення проблеми збереження власного здоров'я закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування збереження, зміцнення і відновлення його, а також в умінні дотримуватися правил здорового способу життя. Діти повинні усвідомлювати, що майбутнє кожного, як і держави в цілому,  за здоровими поколіннями, бо фізично і морально здорова людина здатна творити і приносити користь іншим.

На зорі людства мистецтву життя  ніхто не вчив, у них був свій учитель – саме життя з його природним відбором і здоровим інстинктом самозбереження.

Умови цивілізації віддалили людей від інстинктів, тим самим позбавивши їх знаряддя захисту. Природний відбір в людському суспільстві відпав і, як такий, перейшов з площини біологічної в соціальну. Ось чому самозбереження повинне було бути замінене навчанням мистецтву правильно жити.У наш час недостатньо високий рівень здоров’язберігаючої освіти відчувається все силь-ніше, і це шкодить людині більше, ніж брак знань в будь-якій іншій сфері. Важливого значення в зв'язку з цим набуває здоров’язберігаюча освіта як змістовний компонент в цілому. З одного боку, вона покликана вирішувати завдання осмислення людиною відповідальності за стан свого організму, своєї тілесності, з іншого – сприяє усвідомленню  індивідуальності, природної і соціально зумовленої унікальності. В зв'язку з цим, важливим стає отримання відчуття своєї цінності, особистої гідності, відповідального ставлення до себе, до світу, тобто здоров’язберігаюча освіта невіддільна від загальнокультурного розвитку людини.

Конституція України визнає життя і здоров'я людини однією з найвищих соціальних цінностей. Указом Президента України від 17 квітня 2002 року затверджено Національну доктрину розвитку освіти, у якій одним із пріоритетних завдань визначено «виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності».

Дошкільний вік – безцінній етап у розвитку фізичної культури людини. У цей період формуються основи особистості, у тому числі позитивне відношення до спорту.

Успішне вирішення проблеми можливе за умови створення в дошкільних закладах ефективної системи роботи з пропаганди здорового способу життя, метою

якої є:

• зміцнення морального та фізичного здоров'я дітей;

• спрямування уваги дошкільників на власне здоров'я та розвиток умінь і навичок його збереження;

• постійна пропаганда принципів здорового способу життя;

• інформування дітей про негативні наслідки шкідливих звичок;

• залучення батьків та громадськості до утвердження принципів здорового способу життя.

Здоров'я людини – як повітря: його не помічаємо, про нього не турбуємось, доки воно є. І головне завдання освіти – допомогти майбутньому поколінню зрозуміти, що його необхідно цінувати, берегти і підтримувати.

Фундамент здоров'я закладається в перші роки життя, що визначається особливостями нервової системи. У цей період починають розвиватися етичні якості, задатки інтелекту, менталітет (образ думок), формується і спосіб майбутнього життя людини.

У 6 років починається усвідомлення людиною місця і значущості своєї фізичної суті в структурі особи і свідомому плані. У молодшому дошкільному віці ставлення дитини до свого здоров'я визначається впливом найближчого оточення. Роль дорослих полягає в допомозі при освоєнні дій щодо поліпшення стану здоров'я, сприянню формуванню якостей і фізичної підготовленості .

Очевидно, що ставлення дитини до свого здоров'я повинно бути предметом педагогічного опікування. Форми, зміст, способи прямо пов'язані з тими віковими особливостями, які визначають своєрідність кожного етапу розвитку дитини і стають основою формування у неї певних внутрішніх установок, у тому числі і на здоровий спосіб життя.

Аналіз особливостей фізичного і психічного розвитку дитини в період дошкільного віку дозволяє зробити висновок про те, що даний період є сенситивним для формування основ здорового способу життя оскільки:

• спостерігається підвищена рухова активність;

• розвивається інтерес до себе, свого тіла, до нових знань та медико-біологічні

проблеми фізичного виховання і спорту

• дитина легко підкоряється вимогам, правилам і нормам поведінки;

• у дитини формується підвищена потреба в схваленні вчинків і дій.

До складових здорового способу життя також належать: здібність до рефлексії; стан різних видів простору; раціональне харчування; режим.

Ефективність процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя залежить від відповідної спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації. Серед форм і методів процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

Доцільно застосовувати традиційні методи: бесіда, спостереження, роз'яснення, переконання, позитивний і негативний приклади, методи вироблення звичок, методи вправ, контролю й самоконтролю тощо.Застосування цих методів сприяє створенню у дітей мотивації на здоровий спосіб життя. З нетрадиційних для педагогіки методів ефективно діють методи «педагогічної психотерапії», а саме: саморегуляції, рефлексотерапії. Ці методи створюють певну єдність і доповнюють один одного.

Критеріями формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя є:

• на рівні фізичного здоров'я: прагнення фізичної  досконалості, ставлення по власного здоров'я як до найвищої цінності, фізична розвиненість, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

• на рівні психічного здоров'я (психологічного комфорту): відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції;

• на рівні духовного здоров'я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, почуття прекрасного в житті, у природі, мистецтві;

• на рівні соціального здоров'я: сформована відповідальність за наслідки нездорового способу життя, доброзичливість у ставленні до людини тощо.

Мотивація на здоровий спосіб життя — це система ціннісних орієнтацій, внутрішніх спонук до збереження, відновлення і зміцнення здоров'я.

Указане свідчить про доцільність формування таких знань про:фізичне здоров'я; психічне здоров'я; духовне здоров'я; соціальне здоров'я.

Система дошкільних установ має широкі й різноманітні можливості для забезпечення реалізації завдань фізичного виховання дошкільників:

• зміцнення здоров’я;

• забезпечення гармонійного розвитку організму;

• розвиток рухових умінь, навичок і фізичних якостей;

• загартування організму;

• прищеплення культурно-гігієнічних навичок;

• виховання потреби у заняттях фізичною культурою.

Завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку поділяють на три групи:

1. Оздоровчі завдання.

2. Формування рухових навичок і умінь, виховання

фізичних якостей.

3. Виховання у дітей культурно-гігієнічних навичок і

вмінь здорового способу життя.

Ця робота може проводитися у формі

• фізкультурних занять (індивідуальних і групових):

• оздоровчо- профілактичної роботи: вітамінотерапія, загартовування (басейн, ходьба босоніж, полоскання горла солоною водою), фітотерапія;

• систематичне проведення ранкової гімнастики, занять плаванням, рухливих ігор, физкультхвилинок на заняттях, гімнастики після сну, «Годин здоров'я», логоритмики,  пальчикової гімнастики, спортивних свят, дозвіль, розваг, туристичні походи.

• організація різних заходів за участю батьків (з використанням їхнього професійного досвіду медичного працівника, спортсмена);

• ознайомлення батьків з результатами навчання дітей (відкриті заняття, різні загальні заходи, інформація в куточках для батьків та інше);

Для дітей і батьків бажано організовувати тематичні виставки малюнків по пропаганді здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя – складне явище. Він містить в собі матеріальні і духовні цінності, характеризується непростим специфічним процесом соціальної діяльності і формується упродовж життя.Теоретичні знання, які дозволяють формувати культуру здорового способу життя, зароджуються разом з культурою суспільства. 

Переглядів: 1443
Дата публікації: 21:39 24.01.2018